1 І знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
2 Сину людський, ти живеш серед бунтівливого роду. Є в них очі, щоб дивитись, але вони не бачать; мають вуха, аби слухати, але не чують, і це тому, що вони бунтівничий рід.
3 Ти ж, сину людський, приготуй собі клунки для переселення і вдень, на їхніх очах, йди у вигнання. Залишивши місце свого проживання, подайся на інше місце так, щоб вони бачили. Може, побачивши це, усвідомлять, що вони бунтівливий рід.
4 Винось свої клунки вигнанця вдень на їхніх очах; сам же вийдеш увечері, як ті, кого забирають у полон, – але так, аби вони бачили.
5 В усіх на виду своїми руками пробий собі отвір у стіні, й крізь нього вийдеш.
6 У них на очах поклади речі на свої плечі й виходь у сутінках, закривши своє обличчя, аби не бачити краю. Адже Я учинив тебе ознакою для Ізраїлевого роду.
7 Я зробив так, як мені наказано: вдень я виніс свої клунки, як речі вигнанця, а ввечері, зробивши своїми руками вилом у стіні, вийшов у сутінках, несучи на плечах клунки так, щоб усі бачили.
8 Наступного ранку було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
9 Сину людський, чи не питав тебе Ізраїлів дім, це бунтівливе покоління, що це ти робиш?
10 Тож скажи їм: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Це провіщення про начальника в Єрусалимі та про всіх ізраїльтян, які там мешкають.
11 А ще їм скажи: Я для вас ознака, – те, що зробив я, станеться з вами, – вас чекає вигнання і полон.
12 А щодо начальника, що між ними, то він візьме на плечі свої пожитки і в сутінках вийде через зроблений у стіні вилом, аби через нього втекти. Він закриє своє обличчя, щоб не дивитись своїми очима на власну країну.
13 Але Я розставлю на нього Мою сіть, і він потрапить у Мою пастку. Я запроваджу його в халдейський край, до Вавилону, хоч він його не побачить; там він і помре.
14 А все його навколишнє оточення, – його помічників і все його військо Я розпорошу на всі вітри, і переслідуватиму їх мечем.
15 І зрозуміють вони, що Я – ГОСПОДЬ, коли Я розпорошу їх між народами, і розвію їх по різних країнах.
16 І лише небагатьох з них збережу від меча, від голоду і від моровиці, щоб вони розповідали поміж народами, серед яких перебуватимуть, про свої мерзенні вчинки, аби ті пізнали, що Я – ГОСПОДЬ.
17 Знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
18 Сину людський, свій хліб їж з тремтінням, а воду свою пий з тривогою і страхом.
19 Провіщай народові краю, що говорить Владика ГОСПОДЬ відносно всіх мешканців Єрусалима та ізраїльської землі: Свій хліб вони їстимуть у страху і питимуть свою воду з тривогою, адже їхній край буде цілком спустошений через насильство, яке чинять усі його мешканці.
20 Їхні багатолюдні міста будуть зруйновані, а край буде спустошеним, і ви зрозумієте, що Я – ГОСПОДЬ.
21 Було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
22 Сину людський, що це за приказка ходить в Ізраїлевому краю, мовляв: Дні затягуються, а видіння не збуваються?
23 Через те їм скажи: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Я покладу край цій приказці й так більше не говоритимуть в Ізраїлі! При цьому запевни їх: Наближаються дні, коли сповниться кожне видіння,
24 позаяк вже не буде серед Ізраїлевого дому жодного фальшивого видіння та різних принадних провіщень.
25 Тому що Я, ГОСПОДЬ, говоритиму Слово, і що Я провіщу, те станеться, і затримки більше не буде. Адже ще за ваших днів, бунтівничий роде, скажу Слово і виконаю його, – говорить Владика ГОСПОДЬ.
26 Тому знову було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
27 Сину людський, ось Ізраїлів дім говорить: Видіння, яке він (Єзекіїль ) бачить, – це провіщення про далеке майбутнє.
28 Тому скажи їм: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Не буде затримки жодному Моєму слову, – що скажу, те збудеться! Таке слово Владики ГОСПОДА.