Горе пастирям, які пасуть самих себе!
1 Було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
2 Сину людський, провісти пророцтво щодо пастирів Ізраїлю, – провіщай і скажи їм, отим пастирям, що говорить Владика ГОСПОДЬ: Горе пастирям Ізраїлю, котрі пасуть самих себе! Хіба не отару повинні пасти пастирі?
3 Ви споживаєте жир й одягаєтесь в одежу з вовни; ріжете вгодованих овець, але отари не пасете.
4 Ви слабких в отарі не зміцнювали, і хворих ви не лікували; ви скалічених не перев’язували, заблудлих не повертали, й загублених не шукали. Ви панували над ними з примусом і жорстокістю.
5 От і розбрелись Мої вівці, позаяк не було пастиря, а, розпорошившись, вони стали поживою для кожного хижого звіра.
6 Тож блукають Мої вівці по всіх горах й по кожному високому пагорбі; по всіх краях землі розпорошилась Моя отара, і немає нікого, хто подбав би про них, – немає того, хто їх шукав би.
7 Тому, пастирі, послухайте ГОСПОДНЄ слово!
8 Як Я живий, – говорить Владика ГОСПОДЬ, – оскільки Моя отара була здобиччю, і Мої вівці стали поживою для всіх хижих звірів, через те що не було пастиря; позаяк Мої пастирі не дбали про Мою отару, пасли самих себе, а Моїх овець не пасли,
9 тому ви, пастирі, слухайте ГОСПОДНЄ слово!
10 Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Ось Я виступаю проти пастирів і притягну їх до відповідальності за Мою отару; Я усуну їх і більше не дозволю їм пасти Мою отару. Пастирі більше не будуть пасти самих себе. Я вирву Моїх овець з їхнього рота, аби вони (вівці ) більше не були їхньою поживою.
Бог Сам буде пасти отару Свою
11 Адже так говорить Владика ГОСПОДЬ: Я Сам відшукаю Моїх овець і потурбуюся про них.
12 Як пастух переглядає свою отару того дня, коли він перебуває посеред своїх розпорошених овець, так Я перегляну Мою отару й врятую овець з усіх тих місцевостей, куди вони були розпорошені того похмурого та імлистого дня.
13 Я виведу їх з-поміж народів, позбираю з країв, і приведу їх в їхню землю; Я пастиму їх на Ізраїлевих горах, при річищах та в усіх поселеннях краю.
14 Я пастиму їх на гарних пасовиськах, – їхні випаси будуть на високих Ізраїлевих горах. Там, на чудових випасах вони відпочиватимуть, – годуватимуться на ситих пасовиськах Ізраїлевих гір.
15 Я Сам пастиму Мою отару, й Сам визначатиму їм місце для спочинку, – говорить Владика ГОСПОДЬ.
16 Загублену вівцю Я відшукаю і поверну заблудлу, поранену перев’яжу, а слабку зміцню; надто вгодовану й буйну (норовисту ) погублю (позбудусь ), тому що буду пасти їх справедливо.
І Бог судитиме отару Свою
17 До вас же, Мої вівці, так говорить Владика ГОСПОДЬ: Я розглядатиму позови між вівцею та іншою вівцею, між баранами і козлами.
18 Хіба вам мало того, що пасетесь на гарному пасовиську? Для чого ви решту пасовищ топчете вашими ногами? П’ючи чисту воду, для чого ви позосталу (воду ) каламутите вашими ногами?
19 Адже інші Мої вівці змушені пастись на потолоченому вашими ногами пасовиську й пити воду, скаламучену вашими ногами!?
20 Тому так говорить до них Владика ГОСПОДЬ: Я Сам розглядатиму позови між ситою вівцею та вівцею слабкою.
21 Адже ви штовхаєтесь боками та плечима, б’єте вашими рогами всіх слабких, поки не випхнете таких геть.
22 Але Я врятую Мою отару, й вона вже більше не буде здобиччю; Я буду розглядати позови між вівцею та іншою вівцею.
23 Я поставлю над ними єдиного пастиря, і він їх пастиме, – Мій слуга Давид буде їх пасти, – він же буде їхнім пастирем.
24 Я, ГОСПОДЬ, буду їм Богом, а мій раб Давид – князем посеред них. Я, ГОСПОДЬ, це сказав!
І стане Ізраїль за отару Мого випасання
25 Я укладу з ними Заповіт миру, й винищу в їх краю лютих звірів, так що вони безпечно селитимуться навіть у степу, і спатимуть у лісах.
26 Я сповню їх, і околиці Моєї гори благословенням, і посилатиму їм у належний час дощі. Це будуть дощі благословення.
27 Польові дерева будуть родити свої плоди, а земля даватиме багаті врожаї. Вони житимуть у безпеці на своїй землі, і зрозуміють, що Я – ГОСПОДЬ, – особливо коли Я знищу поворозки їхнього ярма, і визволю їх з рук їхніх поневолювачів.
28 Вони більше не будуть здобиччю для народів, а хижі звірі більше їх не пожиратимуть. Будуть жити в безпеці, й не буде нікого, хто б їх налякав.
29 Я сприятиму, щоб ними посаджене зростало на славу, тому більше ніхто не вмиратиме від голоду в краю; вони не зазнаватимуть більше зневаги з боку народів.
30 Вони зрозуміють, що Я, ГОСПОДЬ, їхній Бог, перебуваю з ними, а вони, Ізраїлів рід, – Мій народ, – проголошує Владика ГОСПОДЬ.
31 Ви – Моя отара, вівці Мого пасовиська; ви – люди, а Я – ваш Бог, – говорить Владика ГОСПОДЬ.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)