Спроневірення поверненців
1
Коли все це закінчилось, до мене підійшли керівники ізраїльтян і сказали: Ізраїльський народ, як і священики з левітами, не відокремились від чужоземних народів з їхніми гидотами, – від ханаанців, хеттейців, періззейців, євусейців, аммонійців, моавійців, єгиптян і аморейців. 2
Адже вони брали їхніх дочок собі та своїм синам за дружин, так що святе насіння змішалось з народами тих країв, і в цьому віроломстві начальники й провідники виявились першими. 3 Коли я про це почув, то роздер на собі одяг, і навіть свій плащ, рвав волосся на своїй голові та зі своєї бороди й сидів сумний та розгублений . 4
Навколо мене зібрались усі, котрі мали страх перед словом Бога Ізраїлю, з причини відступництва переселенців, а я сидів сумуючи, аж до вечірнього жертвоприношення.
5 Але в час вечірньої жертви я ніби прокинувся, й, отямившись, у розірваній одежі й плащі я опустився на свої коліна; простягнувши свої руки до ГОСПОДА, мого Бога, 6
сказав: Боже мій, від сорому та ганьби я не можу підняти до Тебе, Боже мій, своє обличчя, адже наші численні беззаконня піднялись вище нашої голови, і наші провини досягли небес! 7 З часу наших прабатьків ми перебуваємо у великій провині аж по цей день. Через наші беззаконня ми, разом з нашими царями та нашими священиками, були віддані в руки чужоземних царів: під меч, у полон, на пограбування і на ганьбу аж по сьогодні. 8
Тепер на короткий час до нас виявлено милосердя від ГОСПОДА, нашого Бога, Котрий зберіг серед нас залишок і дав нам можливість закріпитись на Його святому місці. Наш Бог просвітив наші очі, й дав нам можливість трохи ожити навіть у нашій неволі. 9
І хоч ми були рабами, але і в тій недолі ГОСПОДЬ, наш Бог, не залишав нас! Він викликав до нас прихильність перських царів, даючи нам можливість ожити, щоб ми могли відбудувати Храм нашого Бога, піднявши його з руїн, і забезпечити нас захистом у Юдеї та в Єрусалимі.
10 Але, що нам сказати тепер, Боже наш? Адже ми знову порушили Твої Заповіді, 11
які Ти нам заповів через Своїх слуг, пророків, наголошуючи: Край, у який ви йдете, щоб його успадкувати, є забрудненим краєм, опоганеним моральними гидотами тих народів, якими вони його наповнили від краю й до краю. 12
Тому у жодному разі не видавайте ваших дочок за їхніх синів, як і їхніх дочок не беріть за дружин вашим синам! Не турбуйтесь про їхній спокій та їхній добробут повіки, аби ви набули сили й користувались благами землі, яку повіки будете передавати у спадщину вашим нащадкам. 13 Але після всього того, що нас спіткало через наші злочини та нашу велику провину, – адже Ти, наш Боже, зберіг нас від заслуженого покарання за наше беззаконня, і Ти врятував наш залишок, – 14 невже ми знову почнемо порушувати Твої Заповіді, споріднюючись з народами, які творять усі ті гидоти? Невже Ти прогніваєшся на нас настільки, що цілковито нас знищиш, так що не врятується навіть залишок? 15
ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Ти справедливий, тому й залишився врятованим на цей день залишок. Ось ми стоїмо перед Тобою, заплямовані нашими провинами, хоча й не повинні вже через це стояти перед Тобою…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)