Знищення Содому й Гомори та врятування Лотa
1
А надвечір до Содома прийшли два ангели. Лот же сидів у брамі Содома. Побачивши їх , Лот підвівся їм назустріч, вклонився долілиць 2
і сказав: Ось, господарі мої, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а зранку встанете і підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми переночуємо на міській площі. 3 Однак він дуже наполягав, тому вони завернули і ввійшли до його дому. Лот влаштував їм гостину, напік опрісноків, і вони поїли, 4
перш ніж лягти спати. А чоловіки міста, содомці – від малого до старого, увесь народ звідусюди – оточили дім. 5
Вони викликали Лота і сказали йому: Де ті мужі, які прийшли до тебе цієї ночі? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати. 6 Тож Лот вийшов до них до входу, зачинивши за собою двері, 7
і сказав: Брати мої, не чиніть зла. 8
Ось у мене дві дочки, які не пізнали чоловіка. Краще я виведу їх до вас, і робіть з ними, що вважаєте за краще. Лише цим мужам не робіть нічого, оскільки вони увійшли під тінь мого даху. 9 Ті ж відказали: Відійди геть! І сказали: Цей один прийшов пожити, а береться судити. Тепер більше зла заподіємо тобі, ніж їм! Тож вони сильно налягали на того чоловіка, Лота, і підступили, щоб висадити двері. 10
Тоді ті мужі, висунувши свої руки, втягли Лота до себе в дім, а двері замкнули. 11
А чоловіків, які були при вході дому, вдарили сліпотою – від малого до великого. І ті вибились із сил, шукаючи входу.
12 А Лотові ті мужі сказали: Хто ще в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і всіх своїх, що в місті, – виведи із цього місця! 13
Бо ми знищимо це місце, оскільки збільшилося їхнє волання перед лицем ГОСПОДА; тож послав нас ГОСПОДЬ знищити його. 14
Вийшов же Лот і звернувся до своїх зятів, які брали його дочок, промовивши: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо ГОСПОДЬ знищить місто. Але в очах його зятів, він був наче жартівник.
15 Коли ж настав світанок, ангели почали квапити Лота, кажучи: Уставай, бери свою дружину та обох своїх дочок, яких маєш тут , щоб тобі не загинути через беззаконня міста. 16 Він же зволікав. Тоді ті мужі – через ГОСПОДНЄ милосердя до нього – схопили за руку його, і за руку його дружину, і за руку обох його дочок, і вивели його, і поставили поза містом. 17 І сталося, коли вони виводили їх назовні, один із них сказав: Рятуй свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Утікай на гору, щоб тобі не загинути. 18 А Лот сказав їм: Ні, о Господи! 19
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти збільшив Свою ласку, яку вчинив мені, зберігши при житті душу мою; але я не можу врятуватися на горі, щоб лихо мене не захопило, тож я помру. 20 Ось неподалік оце місто, де я міг би врятуватись, воно – мале. Нехай я втечу туди, – хіба ж воно не мале? І житиме душа моя. 21 І відповів йому: Ось Я вислухав тебе також у цьому – не знищу міста, про яке ти сказав. 22 Швидше утікай туди, бо Я не зможу нічого вчинити, доки не ввійдеш туди. Тому він назвав те місто – Цоар. 23 Сонце зійшло над землею, і Лот прибув до Цоара.
24
ГОСПОДЬ же послав дощ на Содом і Гоморру, сірку й вогонь, від ГОСПОДА з неба. 25 І знищив ті міста й усю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі. 26
А дружина Лотова озирнулася йдучи позад нього – і стала соляним стовпом.
27 Уставши рано-вранці, Авраам пішов до того місця, де стояв був перед лицем ГОСПОДА. 28 І поглянув вниз на Содом і Гоморру та на всю землю навколо, і побачив: ось підіймається дим від землі, немов дим із печі.
29 І сталося, коли нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли спустошував міста, в яких мешкав Лот.
30 І піднявся Лот із Цоара, і оселився на горі, і обидві його дочки з ним, бо боявся жити в Цоарі. І оселився в печері, він та обидві його дочки.
Гріх Лотових дочок
31 І сказала старша молодшій: Батько наш постарів, і немає чоловіка в цім краї, який ввійшов би до нас за звичаєм усієї землі. 32
Ходи, напіймо нашого батька вином, і переспімо з ним, і дамо життя нащадкам від нашого батька. 33 Тож тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді увійшла старша й переспала зі своїм батьком; і той не знав, коли вона лягла й коли встала. 34 І сталося наступного дня, що старша сказала молодшій: Ось минулої ночі я переспала зі своїм батьком. Напіймо його вином також цієї ночі. Тоді ти увійди і переспи з ним, і дамо життя нащадкам від нашого батька. 35 І напоїли свого батька вином також тієї ночі. І встала молодша й переспала з ним; і той не знав, коли вона лягла й коли встала. 36 І завагітніли обидві Лотові дочки від свого батька. 37
Старша народила сина й дала йому ім’я Моав. Він – батько моавійців аж до сьогодні. 38
Також народила сина молодша й дала йому ім’я Бен-Аммі. Він – батько синів Аммона аж до сьогодні.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)