Йосифові брати знову вибираються до Єгипту
1 А голод посилився на землі. 2 І сталося, коли закінчили вони споживати збіжжя, привезене з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Поверніться, купіть нам трохи їжі. 3 І промовив до нього Юда, кажучи: Той чоловік рішуче заявив нам, кажучи: Не побачите мого лиця, якщо не буде вашого брата з вами. 4 Якщо пошлеш з нами нашого брата, то підемо й купимо тобі їжі. 5 А якщо не пошлеш, не підемо. Бо той чоловік сказав нам: Не побачите мого лиця, якщо не буде вашого брата з вами. 6 Тоді Ізраїль промовив: Навіщо ви вчинили мені зло, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата? 7 Вони ж сказали: Той чоловік пильно розпитував нас про місце нашого народження, говорячи: Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас брат? Тож ми розповіли йому, відповідаючи на ці запитання. Хіба ми могли знати, що він скаже: Приведіть вашого брата? 8 Тоді Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли цього юнака зі мною. І встанемо, і підемо, і будемо жити, а не помремо, і ми, і ти, і наші діти. 9 Я ручаюся за нього, будеш домагатися його з моєї руки. Якщо не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, то буду винуватий перед тобою довіку. 10 Адже, якби ми не зволікали, то тепер повернулися б уже двічі.
11 Тоді Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть оце: візьміть у ваші мішки з найкращих плодів цієї землі та занесіть тому чоловікові дарунка: трохи бальзаму, трохи меду, пахощів і ладану, горіхів і мигдалю. 12 А срібла візьміть у свою руку подвійно. Те срібло, що повернене в отвір ваших мішків, поверніть своєю рукою, можливо, це помилка. 13 Беріть і вашого брата, вставайте та йдіть до того чоловіка. 14 А Всемогутній Бог нехай дасть вам милість перед тим чоловіком, і нехай відпустить вам іншого вашого брата та Веніяміна. А щодо мене, якщо маю бути бездітним, то маю бути бездітним!
Яковові сини вдруге в Єгипті
15 І взяли ті чоловіки того дарунка, і взяли подвійно срібла у свою руку, а також Веніяміна, і встали, і пішли до Єгипту. І стали перед Йосифом.
16 Побачивши разом з ними Веніяміна, Йосиф сказав старшому над його домом: Проведи цих людей у дім, заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зо мною опівдні. 17 І той чоловік зробив так, як сказав Йосиф. І запровадив той чоловік тих людей до Йосифового дому. 18 А ті чоловіки перелякалися, що їх привели до дому Йосифа. Тож вони сказали: Нас привели через срібло, повернене напочатку в наші мішки, аби звинуватити нас, і напасти на нас, і зробити рабами нас та наших ослів. 19 Тож вони підійшли до старшого над Йосифовим домом і звернулися до нього біля дверей будинку 20 з такими словами: Зглянься, добродію, ми раніше приходили купити їжі. 21 І сталося, коли ми зупинилися для нічлігу та порозв’язували наші мішки, аж ось срібло кожного в отворі його мішка, наше срібло за його вагою. І ми повертаємо його нашою рукою. 22 А інше срібло ми принесли нашою рукою, щоб купити їжі. Ми не знаємо, хто наше срібло поклав до наших мішків. 23 А той відповів: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог вашого батька, поклав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І привів до них Симеона. 24 І ввів той чоловік тих людей у дім Йосифа, і дав води, а вони помили свої ноги, і дав корму їхнім ослам. 25 Поки мав прийти опівдні Йосиф, вони приготували дарунка, бо почули, що будуть там обідати.
26 І ввійшов Йосиф у дім, а вони принесли йому в дім дарунка, що був у їхній руці, і долілиць поклонилися йому. 27 А він запитав їх про здоров’я і додав: Чи здоровий ваш старенький батько, про якого ви розповідали? Чи він ще живий? 28 Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий. Він ще живий. І, схилившись, вони долілиць поклонилися. 29 Він же, підвівши погляд, побачив свого рідного по матері брата, Веніяміна, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви мені розповідали? І додав: Нехай Бог виявить до тебе милість, мій сину! 30 І Йосиф поквапився, бо збудилася його любов до брата його і він був готовий заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і там заплакав. 31 Умивши своє лице, вийшов і, стримуючись, сказав: Подавайте їжу. 32 І поклали окремо йому, окремо братам і окремо єгиптянам, які обідали з ним, бо єгиптяни не можуть споживати їжу разом з євреями, адже для єгиптян це огидно. 33 І посідали вони перед ним: первісток, відповідно до свого первородства, а молодший відповідно до своєї молодості. І дивувалися ті чоловіки один перед одним. 34 Йосиф же посилав дари від себе до них. А дар Веніяміна був уп’ятеро більший від дару кожного з них. І вони пили, і повпивалися з ним.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)