Похорон Якова
1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, плакав над ним і цілував його. 2 Потім Йосиф звелів своїм слугам-лікарям забальзамувати його батька. Тож лікарі забальзамували Ізраїля. 3 І завершилися для нього сорок днів, адже тоді завершувалися дні бальзамування. А оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
4 Як скінчились дні його оплакування, Йосиф звернувся до дому фараона, кажучи: Якщо я знайшов милість у ваших очах, промовте до вух фараона, говорячи: 5 Мій батько взяв з мене присягу, кажучи: Ось я помираю. Поховай мене в гробниці, яку я собі приготував у Ханаанській землі. А тепер нехай я піду, поховаю свого батька і повернуся. 6 І відповів фараон: Піди й поховай свого батька, як він тебе заприсягнув.
7 І пішов Йосиф, щоб поховати свого батька. З ним також пішли усі слуги фараона, і старійшини його дому, і всі старійшини Єгипетського краю, 8 і весь дім Йосифа, і його брати, і дім його батька. Лише своїх дітей, а також свою дрібну і велику худобу вони залишили в землі Ґошен. 9 І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож була та процесія дуже численною. 10
Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і там оплакували Якова дуже великим і сильним голосінням. І справив Йосиф за своїм батьком семиденну жалобу. 11 Коли ж побачили мешканці того краю, ханаанці, жалобу на току Атада, то сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Саме тому те місце за Йорданом названо: Авел-Міцраїм, тобто Жалоба Єгипту. 12 Отож, сини Якова зробили йому так, як він їм заповів. 13
Його сини перенесли батька до Ханаанської землі і поховали його в печері поля Махпели, яке придбав Авраам як власність для гробниці у Ефрона-хеттейця, навпроти Мамре. 14 Після похорону свого батька Йосиф повернувся до Єгипту, він, і його брати, і всі, що ходили з ним ховати його батька.
Чому Йосиф був проданий до Єгипту
15
І побачили брати Йосифа, що їхній батько помер, та й сказали: А що як Йосиф зненавидить нас і таки відплатить нам за все лихо, яке ми йому заподіяли?! 16 І послали до Йосифа сказати: Твій батько перед своєю смертю заповів, кажучи: 17 Так скажіть Йосифові: Прости злочин твоїх братів та їхній гріх, оскільки вони заподіяли тобі зло. А тепер прости провину рабів Бога твого батька. І заплакав Йосиф, коли промовляли до нього. 18 І прийшли також його брати, і впали перед ним, і сказали: Ось ми – твої раби. 19 Та Йосиф промовив до них: Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога? 20
Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні, щоб зберегти при житті численний народ. 21
А тепер не бійтесь, я утримуватиму вас і ваших дітей. Тож він утішив їх, промовляючи до їхнього серця.
Йосифова смерть
22 І залишився Йосиф в Єгипті, він та дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років. 23
І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. Також і діти Махіра, Манассіїного сина, народилися на коліна Йосифа.
24
І сказав Йосиф своїм братам: Я помираю, але Бог неодмінно відвідає вас, і виведе вас із цієї землі до краю, який Він з присягою пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову. 25
І Йосиф узяв від синів Ізраїля присягу, кажучи: Бог неодмінно відвідає вас, а ви заберете звідси мої кості. 26 І помер Йосиф у віці ста десяти років. Його забальзамували, і він був покладений у труну в Єгипті.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)