Закінчення потопу
1 І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, що були з ним у ковчезі. І навів Бог вітер на землю, і спинилася вода. 2 Джерела безодні й отвори небесні закрились, – і дощ переставпадати з неба. 3 І поверталась вода, сходячи із землі, і, повертаючись, вода почала спадати по завершенні ста п’ятдесяти днів. 4 Сьомого ж місяця, сімнадцятого дня місяця ковчег зупинився на Араратських горах. 5 Вода ж сходила. І спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця показалися вершини гір.
6 І сталося, що через сорок днів Ной відчинив вікно ковчега, яке він зробив, 7 і випустив крука. Той відлітав і прилітав, доки не висохла вода на поверхні землі. 8 Тоді випустив голубку, щоби дізнатись, чи зійшла вода з поверхні землі. 9 Та голубка, не знайшовши місця для спочинку, повернулася до нього до ковчега, бо вода вкривала поверхню усієї землі. Ной, простягнувши руку, узяв її і впустив до себе в ковчег. 10 Почекавши ще сім наступних днів, він знову послав голубку з ковчега. 11 Під вечір голубка повернулася до нього, – і ось у її дзьобі молоденький оливковий листочок. Таким чином Ной дізнався, що вода з-над землі зійшла. 12 І, почекавши ще сім наступних днів, він послав голубку. І вже більше вона до нього не повернулася.
13 І сталося, на шістсот першому році, першого дня першого місяця зійшла вода з-над землі. Тож, розібравши покрівлю ковчега, Ной поглянув, і ось, підсохла поверхня землі. 14 А другого місяця, двадцять сьомого дня земля висохла. 15 Тоді промовив Бог до Ноя, кажучи: 16 Вийди з ковчега, а разом із тобою твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів! 17 І всяку звірину, що з тобою, від усякого тіла, з птахів і з худоби, і з усіх плазунів, що плазують по землі, – виведи із собою. Нехай вони рояться на землі, і плодяться, і розмножуються на землі. 18 І вийшов Ной, а з ним його сини та його дружина, та дружини його синів. 19 Усі звірі, усі плазуни, усі птахи, усе, що рухається по землі за своїми родами, вийшли з ковчега.
20 І збудував Ной жертовника ГОСПОДЕВІ. Він узяв із кожної чистої худоби та з кожного чистого птаха, і приніс всепалення на жертовнику. 21 І почув ГОСПОДЬ любі пахощі, і сказав ГОСПОДЬ у Своєму серці: Не проклинатиму більше землю через людину, бо з раннього віку серце людини має нахил до зла; тому більше не знищуватиму все живе, як Я вчинив був.
22 Надалі, у всі дні землі,
сівба і жнива, холод і спека,
літо і зима, день і ніч –
не припиняться!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)