1
Посилайте ягнят до володаря краю зі Сели в пустелі, на гору дочки Сіону.
2 Адже дочки Моава уподібняться пташенятам, що випали з гнізда, і опинилися біля бродів Арнону.
3 Дай пораду, прийми рішення, і своєю тінню в ясний полудень вкрий, як уночі; сховай вигнанців, не видавай біженців.
4 Нехай поживуть у тебе моавські втікачі, стань для них укриттям від грабіжника. Адже не стане мучителя й припиниться знищення, зникне той, хто топтав нашу землю.
5
Тоді утвердиться престол милосердям, і на ньому сидітиме справедливий суддя, котрий дбатиме про дотримання закону, і діятиме справедливо в Давидовому шатрі.
6
Ми чули про зарозумілість Моава, і як він у своїй гордині й чванливості злісно пишається собою, але всі його вихваляння – порожнє белькотання.
7
Тому Моав ридатиме за Моавом, – усі вони плакатимуть. Голоситимуть за виноградними паляницями Кір-Харесета, який цілковито зруйнований.
8 Хешбонські поля та виноградники Сівми спустошені . Правителі народів знищили її виноградники, які сягали аж до Язера, простягались далі в пустелю! Їхні добірні лози розростались аж за море.
9 Тому і я оплакуватиму плачем Язера виноградники Сівми. Орошу своїми сльозами Хешбон і Елеале, оскільки на твої жнива і на твоє збирання плодів припадають бойові крики ворога.
10
Замовкли в садах радість і веселощі, а у виноградниках вже не чути голосу пісень і радісних вигуків; вже не чавлять виногрон у виноградних чавильнях. Я припинив усі веселощі.
11
Тому-то й стогне моє нутро над долею Моаву, як звук гусел, а моє серце ридає над Кір-Харесом.
12
І буде, коли виявиться, що Моав змучився на узвишші, то ввійде помолитися до своєї святині, але нічого не досягне.
13 Таке слово сказав ГОСПОДЬ про Моав раніше.
14
Тепер же ГОСПОДЬ говорить такі слова: рівно за три роки, відповідно до року наймита, слава Моаву з усім його велелюддям буде зневажена, а залишок буде дуже малим і незначним.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)