Посуха та голод
1 Слово ГОСПОДНЄ, що було до Єремії під час великої посухи.
2 Плаче Юдея, розсохлі брами розсипались та валяються на землі, доносяться зойки з Єрусалима.
3 Їхні можновладці посилають своїх слуг по воду, але ті, прийшовши до криниці, та не знайшовши там води, повертають свій посуд порожнім. Розгублені і засоромлені, вони покривають свої голови.
4 Від спеки потріскалась земля, оскільки не падає на землю дощ. Пригнічені рільники також покривають свої голови.
5 Навіть лань, народжуючи в полі, залишає своє дитинча, бо не стало рослинності.
6 Дикі осли, стоячи на голих узгір’ях, хапають повітря, наче шакали; їхні очі занепадають, бо немає трави.
7 Хоч наші провини свідчать проти нас, зроби, ГОСПОДИ, з нами заради Твого Імені, адже намножились наші гріхи, які ми учинили перед Тобою.
8 Ти – єдина Надія Ізраїлю, його Рятівник у час недолі. Чому Ти стоїш у цій країні, наче приходець, – як мандрівник, який зупиняється, щоб переночувати?
9 Чому Ти, як розгублена людина, як хоробрий воїн, котрий не має сили спасти? Адже Ти, ГОСПОДИ, є серед нас, і Твоїм Ім’ям ми названі, тож не залишай нас!
10 Але ГОСПОДЬ так говорить про цей народ: Вони так люблять безцільно тинятися, що вже не можуть стримати своїх ніг. ГОСПОДЬ цього не сприймає. Тепер Він пригадає їхнє свавілля і покарає їх за гріхи.
11 Тому ГОСПОДЬ сказав мені: Не молися, щоб цьому народові щастило.
12 Навіть коли вони будуть постити, Я не слухатиму їхнього благання; й коли вони принесуть всепалення і хлібні жертви, не сприйматиму їх, а винищу їх мечем, голодом і моровицею.
Фальшиві пророки
13 Тоді я сказав: Як же так, мій Владико ГОСПОДИ! Адже пророки їх заспокоюють: Ви навіть не побачите меча, і голоду у вас не буде, а, навпаки, встановлю у вас на цьому місці тривалий мир.
14 І ГОСПОДЬ сказав мені: Ці пророки провіщають від Мого Імені обман. Я їх не посилав, і не доручав їм, бо Я взагалі не розмовляв з ними! Вони вам пророкують фальшиві видіння, – порожнє чаклунство, і підступний обман власного серця.
15 Тому так говорить ГОСПОДЬ відносно пророків, що провіщають від Мого Імені, хоча Я їх не посилав, кажучи: У цьому краю не буде ні меча, ні голоду, – то ці пророки самі загинуть від меча і голоду.
Кара на народ
16 Що ж до людей, яким вони пророкують, то їхні тіла будуть залишені на вулицях Єрусалима, позаяк гинутимуть від голоду та меча, і нікому буде їх поховати, – їх самих, їхніх жінок, їхніх синів, і їхніх дочок. Так Я виллю на них зло, яке вони самі творили.
17 А ще скажи їм такі слова: Нехай Мої очі проливають сльози вночі та вдень, і хай вони (очі ) не перестають плакати , тому що важкий удар буде нанесено дівиці, – дочці Мого народу, – дуже жорстокої рани їй завдадуть.
Благання Єремії помилувати народ
18 Коли вийду в поле, – там побиті мечем, а якщо ввійду в місто, там муки голоднечі. Бо як пророк, так і священик тиняються по краю, якого не знають.
19 Невже Ти зовсім відкинув Юдею, став ненависним Твоїй душі Сіон? Навіщо Ти нас так вразив, позбавивши нас зцілення? Ми очікували миру, але добра немає; сподівались на лікування, але перед нами жах.
20 ГОСПОДИ, ми усвідомлюємо наші гріхи й беззаконня наших батьків, адже ми, справді згрішили проти Тебе.
21 Але заради Твого Імені, не відкидай, не допусти безчестя трону Твоєї слави, згадай і не розривай Твого Заповіту з нами.
22 Хіба серед ідолів народів є такі, котрі посилали б дощ? І хіба небеса самі посилають зливу? Хіба усе це не в Твоїй владі, ГОСПОДИ, Боже наш? На Тебе ми покладаємось, тому що Ти все це робиш.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)