1 У той час, – говорить ГОСПОДЬ, – повикидають з гробів кості юдейських царів і кості її (Юдеї ) можновладців; кості священиків, і кості пророків, кості багатьох мешканців Єрусалима.
2 І порозкидають їх перед сонцем, перед місяцем та перед усіма небесними силами, яких вони любили, яким служили, за ким услід вони ходили, яких дотримувались і яким поклонялися. Їх (костей ) не збиратимуть і не ховатимуть; вони стануть гноєм на поверхні землі.
3 Адже всі, котрі залишаться живими серед цього нікчемного роду в усіх місцевостях, куди їх вижену, волітимуть краще вмерти, ніж жити, – говорить ГОСПОДЬ Саваот.
4 А ще скажи їм, на чому наголошує ГОСПОДЬ: Коли хтось впаде, то хіба не встає? Хіба той, хто зіб’ється з дороги, не вертається назад?
5 Чому ж цей Єрусалимський народ вперто тримається відступлення? Вони міцно вхопились за обман і навернутись не бажають!
6 Я уважно їх слухав, але вони того, що треба, не говорять, – немає людини, яка б каялась у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?! Кожен з них поривається до бігу, наче той кінь, що прагне в бій.
7 Навіть лелека в небі знає зумовлений для нього час; як і горлиця, ластівка та журавель пильнують час свого прильоту, тоді як Мій народ не знає ГОСПОДНІХ законів.
8 Як же ви можете говорити: Ми мудрі, й знаємо ГОСПОДНІЙ Закон!? Адже фальшиве перо ваших писарів перетворило його (Закон ) на обман!
9 Осоромились мудреці, вони злякались і впіймались. Якщо вони знехтували ГОСПОДНІМ словом, то в чому ж їхня мудрість?
10 Тому віддам їхніх жінок іншим, а їхні поля – загарбникам, оскільки всі вони, від найменшого до найбільшого, охоплені думкою про наживу; від пророка й до священика, – всі живуть неправдою.
11 Вони недбало лікують рану дочки Мого народу, проголошуючи: Мир! Мир! Тоді як миру немає.
12 Хіба вони соромляться, творячи гидоту? Адже вони взагалі не знають, що таке сором, і навіть не червоніють. Тому й впадуть серед полеглих; коли їх відвідаю, вони не зможуть встояти, – говорить ГОСПОДЬ.
13 Дощенту обберу їх, – говорить ГОСПОДЬ, – не залишу й виноградинки на виноградній лозі, і жодної фіги на смоківниці, – зів’яне навіть листя; усе, що Я їм дав, відійде.
14 Чому ми сидимо? Збирайтеся, і підемо в укріплені міста, там загинемо, адже ГОСПОДЬ, наш Бог, призначив нас на загибель і дає нам пити отруєну воду, оскільки ми згрішили проти ГОСПОДА!
15 Ми очікували миру, але нічого доброго немає; чекали зцілення, а прийшло страхіття!
16 Від Данового краю чути хропіння його (ворожих ) коней; від звуку іржання цих жеребців здригається вся земля. Вони йдуть, аби пожерти весь край з усім, що в ньому, – міста і їхніх мешканців.
17 Ось Я випускаю на вас отруйних зміїв, на яких не діє жодне заклинання, і вони кусатимуть вас, – говорить ГОСПОДЬ.
18 Я позбавлений радості, – бідкається Єреемія, – моє серце вмліває…
19 Вже чую волання про допомогу доньки Мого народу з далекої країни: Невже немає ГОСПОДА на Сіоні? Невже в нього (в Сіону ) немає його Царя? Чому ж вони викликають в Мене гнів, – питає ГОСПОДЬ, – своїми різьбленими ідолами та чужоземними марнотами?
20 Проминули жнива, скінчилось літо, а ми не спасенні…
21 Через страждання дочки мого народу, я зовсім розбитий, – говорить пророк, – ходжу сумним, мене огортає страх.
22 Невже немає бальзаму в Гілеаді , невже там немає лікаря? Чому дочка мого народу не може одужати?
23 О, хто би наповнив мою голову водою, аби мої очі мали джерело сліз! Я б оплакував удень і вночі загиблих дочки мого народу!..
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)