Розпач Йова
1 Обридло мені моє життя,
тому я дам волю своїм наріканням і говоритиму,
виливаючи гіркоту моєї душі.
2 Я скажу Богові: Не засуджуй мене!
Поясни, чому Ти змагаєшся зі мною?
3 Невже Тобі подобається мене пригноблювати,
нехтуючи творивом Своїх рук,
а на раду нечестивих зливати світло?
4 Хіба в Тебе тілесні очі?
Невже Ти дивишся, як людина?
5 Хіба Твій вік такий, як вік у людини,
а Твої літа, як у смертного,
6 що Ти шукаєш моєї провини
і намагаєшся викрити мій гріх?
7 Адже Ти знаєш, що я не винуватий, проте немає нікого,
хто міг би врятувати з Твоїх рук.
8 Твої руки сформували мене і досконало мене утворили,
а тепер Ти відвернувся від мене, щоб знищити?
9 Пригадай же, як Ти мене сформував з глини,
а тепер хочеш мене обернути в порох?!
10 Хіба Ти не вилив мене, як молоко,
і не згустив мене, наче на сир?
11 Ти мене одягнув шкірою і тілом,
скріпив Ти мене кістками і жилами.
12 Життям і милосердям Ти мене наділив,
турботливо оберігаєш мій дух.
13 Але дещо Ти все ж заховав у Своєму серці, – розумію,
що така Твоя воля.
14 Ти стежиш за мною, і якщо я згрішу,
Ти невинним мене не зробиш.
15 І якби я справді, згрішив, то горе мені!
Навіть якби я і був правий, то не смів би підняти свою голову,
оскільки я ситий ганьбою і сповнений власного страждання.
16 Воно (горе ) щоразу зростає, а Ти, наче лев, на мене полюєш,
аби виявити на мені Свою дивовижну велич і силу.
17 Ти виставляєш проти мене все нових свідків,
Ти збільшуєш щодо мене Свій гнів, –
наче військові загони спроваджуєш проти мене все нові атаки.
18 Тож для чого Ти мене вивів з утроби, – краще б я помер,
і мене би ніхто не побачив так,
19 якби мене ніколи не було,
позаяк з материнського лона я зразу був би покладений у могилу.
20 Для мене залишилось небагато днів, тож залиши мене,
щоб я хоч трохи повеселився,
21 перш ніж відійду туди , звідки вже не повернуся, –
в землю мороку й смертної тіні,
22 в край непроглядної ночі,
чорного мороку та холоду,
де замість світла – темрява.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)