Друга Еліфазова мова: Оскаржають тебе твої уста
1 Тоді взяв слово теманієць Еліфаз і промовив:
2 Хіба відповідатиме мудрий, кидаючи слова на вітер,
надимаючи своє нутро східним вітром, й
3 змагаючись недоречними словами, або промовами,
від яких немає жодної користі?
4 Адже ти відкидаєш Божий страх,
і маєш за ніщо молитву до ГОСПОДА.
5 Твої провини впливають на твої уста,
і ти обрав язик лукавства.
6 Не я, а твої уста оскаржують тебе,
і твоя промова свідчить проти тебе.
7 Хіба ти народився у світ першою людиною?
Чи може з’явився ти раніше за пагорби?
8 А може ти був присутнім на Божій нараді
й там набрався мудрості?
9 Адже, що ти знаєш такого, чого не знаємо ми?
Або що осягнув розумом таке, що невідомо нам?
10 І серед нас є сивоголові та люди похилого віку, –
навіть старші за твого батька!
11 Хіба мало тобі Божої потіхи, чи лагідних слів,
звернених до тебе?
12 Від чого так підноситься твоє серце,
і чому так зухвало дивляться твої очі,
13 що ти звертаєш проти Бога свою злість,
а з твоїх уст випускаєш такі слова?
14 Бо що таке людина, щоб могла бути бездоганною?
Хіба може бути праведним народжений від жінки?
15 Адже Він і слугам Своїм не довіряє,
як і небеса не є чистими перед Його очима!
16 То тим більше порочна й зіпсована людина,
котра п’є беззаконня, наче воду!
17 Постарайся мене вислухати, і я розкажу тобі, –
розповім те, що сам бачив;
18 що розповідали мудреці
й чого від них не затаїли їхні батьки.
19 Їм самим була дана земля,
і жоден чужинець ще серед них не поселявся.
20 Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху;
злочинцю відпущені обмежені роки життя,
21 протягом яких верески жахів лунають у його вухах, –
навіть серед повного спокою йому видається,
що на нього нападає розбійник.
22 Він вже не сподівається, що вибереться з темряви,
вважаючи, що призначений під меч.
23 Він блукає у пошуках хліба, та не знаходить.
Він знає, що над ним постійно висить загибель у день темряви .
24 Його мучить тривога;
горе та страждання насідають, наче цар,
що готовий до нападу,
25 Тому що він підняв свою руку на Бога,
і перед Вседержителем вихвалявся своєю силою;
26 виступив проти Нього,
гордовито випроставши шию й ховаючись за грубими своїми щитами.
27 І хоч його обличчя вилискує від жиру,
а стегна потовстішали,
28 він мешкатиме в зруйнованих містах, в будинках,
де ніхто не живе й готових перетворитись на купи руїн.
29 Він не розбагатіє, – його маєток не тривалий,
і він не пустить коріння в землю.
30 Він не втече від темряви, засохнуть від вогню його галузки,
а його цвіт буде обірвано вітром .
31 Нехай він не тішить себе порожньою надією,
бо вона обернеться ілюзорною марнотою.
32 Він передчасно зів’яне,
і його галуззя ніколи не покриється листям.
33 Наче виноградна лоза, він передчасно скине свої незрілі грона,
і, як оливкове дерево, обтрусить свій цвіт.
34 Адже збіговисько нечестивих буде спустошене,
й вогонь пожере поселення хабарника,
35 тому що він вагітний злом й породжує злочинство;
його черево виношує обман.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)