Відповідь Йова: Даремні розрадники всі ви!
1 У відповідь Йов промовив:

2 Я чув усе це багато разів.
Усі ви – нікчемні розрадники в горі.
3 Чи буде, врешті, кінець словам, кинутим на вітер?
Що вас спонукає так відповідати?

4 Напевно, я говорив би, як ви,
якби ви були на моєму місці.
Я розмірковував би про вас
і так само хитав би над вами своєю головою.
5 Але, чи міг би я своєю промовою зміцнити вас,
а рухаючи губами, чи зменшив би я тим ваш біль?

6 Адже, хоч я говорю, мої болі не втихають;
мої страждання не зменшуються,
навіть коли я мовчу.
7 От і тепер Він (Бог ) вичерпав усі мої сили, –
Ти розпорошив усю мою родину...
8 Ти мене схопив, – що й стало свідченням моєї провини;
моя неміч повстала проти мене, – навіть моє обличчя оскаржує мене.

9 У Своєму гніві Він розриває мене на шматки;
Він ненавидить мене, скрегоче на мене своїми зубами; наче мій ворог,
Він цілиться у мене вістрям своїх очей.
10 Люди також роззявляють на мене свої пащі й,
згуртувавшись навколо мене і докоряючи,
б’ють мене по щоках.
11 Бог видав мене злочинцям,
і в руки нечестивих кинув мене.

12 Я жив спокійно, але Він трусонув мене,
схопив мене за шию й ущент розбив мене,
поставив мене Своєю мішенню.
13 Мене оточили Його лучники,
Він безжально пробиває мої нутрощі,
проливаючи на землю мою жовч;
14 Він наносить мені рану за раною ,
накидається на мене, як потужний воїн.

15 Я прив’язав до мого тіла веретище
й занурив у порох своє чоло .
16 Моє обличчя почервоніло від плачу,
а на моїх повіках нависла тінь смерті.
17 Але ж мої руки не заплямовані насильством,
і моя молитва була щирою.

18 О, земле, не прикривай моєї крові,
і нехай не буде місця для мого зойку!..
19 І все ж тепер є у мене на небі Свідок, –
мій Заступник спостерігає з висоти.

20 І хоч мої друзі глузують з мене,
мої очі в сльозах звернені до Бога,
21 аби здійснилось судочинство й була вирішена справа людини з Богом,
як вирішується справа смертної людини зі своїм ближнім.
22 Мені ж залишились лічені роки,
і я піду в дорогу, з якої не повернуся...