Йов жив побожно
1
Я уклав умову зі своїми очима,
що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2
Але яка моя доля від Бога згори,
і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3 Хіба не чекає нечестивого загибель,
а злочинців – нещастя?
4
Хіба ж Бог не бачить моїх доріг,
рахуючи кожен мій крок?
5 Тож якщо я діяв фальшиво,
й мої ноги поспішали до обману,
6
то нехай мене ГОСПОДЬ зважить на вазі справедливості,
і Він упевниться в моїй невинності.
7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги,
й моє серце йшло за моїми очима,
а свої руки я заплямував нечистотою,
8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі,
а мої пагінці (нащадки ) нехай будуть вирвані зі землі з корінням!
9
Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою,
і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10
то нехай моя дружина меле (віддається ) іншому,
і нехай інші насолоджуються нею!
11
Бо це була би розпуста,
підсудний злочин.
12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення,
і міг би погубити все мною нажите.
13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці,
коли вони позивались проти мене в суді,
14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист,
і яку відповідь я дав би Йому?
15
Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і його?
Він створив нас в однаковій утробі.
16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні,
чи з моєї вини засмучувалась удова?
17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба,
й не ділився ним із сиротою,
18
яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько,
опікуючись нею від материнського лона?!
19
Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху,
який не мав чим прикритись,
20 то хіба пізніше його серце
мене не благословляло,
коли він зігрівався вовною з моїх овець?!
21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи,
що під час суду у брамі
мені забезпечений захист,
22 то нехай відпаде моє плече від ключиці,
моя рука нехай відламається від ліктя!
23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога,
й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.
24
Якщо я покладав свою надію на золото,
і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;
25 якщо я тішився моїм великим багатством,
тобто здобутим своїми руками майном;
26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло
і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27
і потай захоплювався ними своїм серцем,
а своїми устами цілував свою руку
,
28
то це був би підсудний злочин,
адже я зрадив би Всевишнього Бога.
29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий,
що його спіткало лихо?
30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям,
бажаючи смерті ворога.
31 Хіба мої домашні не говорили:
Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32
Приходець не ночував на вулиці,
мої двері я відчиняв подорожньому.
33 Чи я приховував, як людина, мої переступи,
затаївши свій гріх у самому собі,
34 через те, що боявся великої громади,
і сором перед родом лякав мене,
а я мовчав й боявся вийти за поріг?
35
О, якби, нарешті, хтось вислухав мене!
Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній!
Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком,
прикрасив би ним свою голову.
37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього,
як до можновладця.
38 І якби проти мене свідчило моє поле,
і водночас плакали її борозни, волаючи про помсту
39 через те, що я споживав його (поля ) врожай, не оплачений мною,
як її власником,
хоч примушував важко працювати тих ,
40 що землю обробляли , –
то замість пшениці нехай виросте на ньому терен,
а замість ячменю – бур’ян!
На цьому закінчились промови Йова…
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)