Відповідь Йова: Ласка — товариш для того, хто гине
1 Відповідаючи Йов сказав:

2 О, якби, справді можна було зважити мій смуток,
а разом з ним мої нещастя поклали на вагу,
3 то нині вони були б важчі за морський пісок,
через це слова мої нерозважливі.
4 Адже в мені стріли Вседержителя,
їхню отруту п’є мій дух,
Божі жахи вишикувалися проти мене.

5 Хіба реве дикий осел над травою?
Хіба реве віл над своїм кормом в яслах ?
6 Чи їдять несмачну їжу без солі?
І чи є якийсь смак у соку портулака ?
7 Те, чого відмовлялася торкатися моя душа,
стало для мене поживою під час хвороби.

8 О, якби сповнилось моє бажання,
і якби Бог здійснив моє прагнення!
9 Якби ж то Бог зволив мене розчавити, –
простягнув Свою руку і знищив мене!
10 Це було б для мене якоюсь потіхою
й відрадою в моїх нещадних болях,
що я не зрікся слів Святого.

11 У чому моя сила, щоб мені терпіти?
І який мій кінець, щоб мені продовжувати своє життя?
12 Хіба моя сила – то сила каменю? Хіба моє тіло з міді?
13 Невже немає для мене допомоги,
і я позбавлений усякого порятунку?

14 Для того, хто зневірився, його товариш – ласка,
а страх перед Вседержителем він відкинув.
15 Мої брати зрадливі, наче потік, наче річища потоків, що проминають.
16 Вони темніші від льоду,
в них ховається сніг.

17 З часом вони тануть, висихають, під час спеки зникають зі свого місця.
18 Вони викривлюють шлях свій, відходять в пустелю – і щезають.

19 Їх шукають теманські каравани,
на них покладають надію мандрівники з Шеви, –
20 проте їхні сподівання виявляються оманливими,
щойно вони туди приходять.
21 Такими й ви стали для мене, –
побачили страшне й полякалися.

22 Хіба я будь-коли просив: Дайте мені, –
з ваших достатків заплатіть за мене,
23 або врятуйте мене з рук ворога,
чи викупіть мене з рук гнобителів?..
24 Підскажіть мені, і я замовкну,
скажіть, у чому моя помилка!

25 Справді, болючими бувають справедливі слова,
але чого варті ваші докори?
26 Для чого вигадуєте ви слова для докорів,
а слова того, хто у відчаї, на вітер?
27 Ви навіть на сироту нападаєте
і копаєте яму для свого товариша!

28 Тож тепер, згляньтесь наді мною,
і чи скажу вам в обличчя неправду?
29 Тож поверніться, хай не буде неправди, поверніться – у цьому, врешті, моя правда!
30 Хіба є неправда в мене на язиці? Чи моя гортань не здатна відрізнити гіркого?