Читати Біблію – Українського Біблійного Товариства

Наші дні — як дні наймита

1 Хіба доля людини на землі не підневільна, як військова служба,

а його дні, не є наче дні наймита?

2 Як невільник, вона прагне вечірньої тіні і,

як наймит, чекає своєї заплати.

3 Така й моя доля:

місяці марноти й визначені мені ночі болю...

4 Коли я лягаю, то питаю:

Коли я вже встану?

А та ніч тягнеться,

і я просто лежу сповнений тривогою, аж до ранку.

5 Моє тіло вкрилось червою та струпами ,

мов земляною корою; моя шкіра тріскається та гноїться.

6 Мої дні минають швидше за ткацького човника

й безнадійно щезають.

7 Тож згадай, що моє життя – лише подув вітру,

і мої очі вже ніколи не побачать добробуту.

8 Незабаром мене не побачить навіть око Того,

Хто постійно мене бачить.

Твої очі, Господи, шукатимуть мене,

але мене вже не буде.

9 Наче хмара, що розвіюється і зникає, так стається із тим, хто сходить до шеолу, –

він звідти вже більше не виходить.

10 Він ніколи не повернеться до власного дому,

і місце, де він жив, його не впізнає.

Я обридив життям

11 Тому я не можу більше стримувати моїх уст,

а говоритиму в утиску мого духа,

і скаржитимусь у гіркоті своєї душі.

12 Хіба я є морем, чи якоюсь морською потворою,

що Ти ставиш проти мене вартових?

13 Іноді я кажу: Мене потішить моя постіль,

нехай моє ліжко забере мої роздуми.

14 Але Ти мене лякаєш снами

і викликаєш у мене тривогу привидами.

15 Тоді я волів би, щоб мене задушили, –

краще вже смерть, ніж біль у кістках.

16 Мені обридло життя, – не буду ж я жити вічно.

Залиши мене, адже мої дні – марнота.

17 Бо що таке людина, що Ти її так звеличив,

і приділяєш їй стільки уваги?

18 Ти відвідуєш її щоранку,

і щохвилини випробовуєш її?

19 Коли, нарешті, Ти відвернешся від мене, і відпустиш мене,

аби я міг хоч проковтнути свою слину?

20 Навіть якщо я згрішив, то що я тим заподіяв Тобі,

Стороже над людьми?

Для чого Ти мене перетворив у Свою мішень,

що я став для себе тягарем ?

21 І чому Ти не прощаєш мого гріха

й не зітреш моєї провини?

Адже коли я незабаром ляжу в землю,

Ти почнеш мене шукати, – та мене вже не буде...

Йов 7