Покаяння ніневітян
1 Після того до Йони вдруге було ГОСПОДНЄ слово, такого змісту:
2 Встань і йди у велике місто Ніневію і провіщай у ньому застереження, яке Я тобі доручив!
3 Цього разу Йона встав, і за ГОСПОДНІМ наказом, пішов до Ніневії. Ніневія ж вважалась у Бога великим містом, – на три дні ходи.
4 І почав Йона ходити вулицями міста, скільки можна було пройти за один день, і, проповідуючи, говорив: Через сорок днів Ніневія буде зруйнована!
5 Ніневітяни повірили Богові, – від найстаршого й до найменшого, – оголосили піст і одяглись у веретища.
6 Ця вістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв зі себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу.
7 Він звелів оголосити в Ніневії постанову царя і його вельмож, наказуючи: Жодна людина і жодна тварина, воли й вівці, не повинні нічого їсти, не пастися, і не пити води!
8 Нехай буде веретище на людях і худобі, й нехай щиро волають до Бога. Хай кожен відвернеться від своєї лихої дороги та від беззаконних вчинків своїх рук.
9 Хто знає, може якраз Бог зглянеться і відверне від нас Свій палкий гнів та обурення, і ми не загинемо!?
10 Коли ж Бог побачив їхні вчинки, а також те, що вони звернули зі своєї злочинної дороги, то Бог змилосердився над ними і скасував те лихо, що мав учинити, і не допустив його.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)