Хитрість мешканців Ґів’ону
1 Коли ж почули про це всі царі, які жили на другому боці Йордану, – ті, котрі в горах і котрі на рівнинах, а також уздовж усього узбережжя Великого Моря, аж до Лівану, – хеттейці й аморейці, ханаанці та періззейці, гіввійці та євусейці, – 2 то об’єдналися разом, аби одностайно виступити проти Ісуса та Ізраїлю.
3 Але мешканці Ґівеона, почувши про те, що вчинив Ісус з Єрихоном і Аєм, 4
удались до хитрощів: вони вибрались у дорогу, заготовивши собі заздалегідь їжу, поклали на своїх ослів старі рвані мішки, а також потріскані й полатані бурдюки з вином. 5 На їхніх ногах були сходжені й полатані сандалі; їхній верхній одяг був старим і зношеним , а весь, заготовлений ними хліб – черствий і запліснявілий. 6 Вони прийшли до Ісуса в табір у Ґілґалі, й промовили до нього та до ізраїльських мужів: Ми прийшли з далекого краю, аби ви уклали з нами Заповіт! 7
Але ізраїльські мужі запитали гіввійців: А може ви мешкаєте неподалік від нас, то як же ми можемо укладати з вами Заповіт? 8 Вони ж звернулись до Ісуса: Ми – твої слуги! А Ісус запитав їх: Хто ви, й звідки ви прибули? 9 А вони йому відповіли: З дуже далекого краю прибули твої слуги в ім’я ГОСПОДА, Бога твого, бо ми почули вістку про Нього, і те, що Він учинив у Єгипті, 10
а також усе, що Він зробив з двома аморейськими царями, які з іншого боку Йордану, – з Сіхоном, царем Хешбону та Оґом, башанським царем, котрий мешкав у Аштароті. 11 Наші старійшини й мешканці нашого краю звернулися до нас з такими словами: Візьміть зі собою про запас харчів на дорогу, підіть назустріч з ними й скажіть їм: Ми – ваші слуги, – тож тепер укладіть з нами Заповіт. 12 Цей наш хліб був ще теплим, коли ми брали його з наших домів на дорогу , коли ми вирушали, аби йти до вас, – тепер же він сухий і запліснявілий. 13
А ось ці бурдюки з-під вина були новими, коли їх наповнювали, а тепер вони подерті; цей наш одяг і наше взуття зносилося від надто далекої дороги. 14
Тоді мужі Ізраїлю попробували дещо з їхньої їжі, але з ГОСПОДОМ не порадились. 15
Тож Ісус уклав з ними мирний заповіт, пообіцявши зберегти їм життя . У цьому заприсяглись і начальники громади.
16 Так сталося, що через три дні, після того як був укладений з ними Заповіт, виявилось, що вони зблизька, й мешкають неподалік від них. 17 Тож, вирушивши, ізраїльтяни на третій день прибули до їхніх міст. А їхніми містами були: Ґівеон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім. 18 Проте ізраїльтяни не знищили їх, позаяк начальники громади заприсяглися їм ГОСПОДОМ, Богом Ізраїлю, через що вся громада пізніше нарікала на начальників. 19
Але начальники пояснили всій громаді: Ми заприсяглися їм ГОСПОДОМ, Богом Ізраїлю, тому й не сміємо до них доторкатись. 20
Зробимо з ними, як обіцяли: збережемо їм життя, щоб не впав на нас гнів Божий через порушення присяги, якою ми їм присяглися. 21
Але начальники громади вирішили: Нехай вони живуть і працюють дроворубами й носять воду для потреб усієї громади.
22
Після того Ісус покликав їх (гіввійців ) і сказав такі слова: Чому ви нас обманули, сказавши: Ми живемо від вас дуже далеко? Адже ви мешкаєте майже між нами! 23 Через те будете ви прокляті, й повіки залишитесь слугами, – будете рубати дрова й носити воду для Дому (Храму ) мого Бога! 24 Вони ж, відповідаючи Ісусові, сказали: Твої слуги довідались про те, що ГОСПОДЬ, Бог твій, заповів Мойсеєві, Своєму слузі, віддати вам усю цю землю і знищити перед вами всіх мешканців цього краю. Тож ми з цієї причини дуже налякались за своє життя, тому й учинили так. 25 Тепер ми в твоїх руках, – що вважатимеш за краще й справедливе з нами зробити, те й роби. 26 А вчинив він (Ісус ) з ними так: врятував їх від рук ізраїльтян, і вони їх не знищили. 27
І призначив їх Ісус з того дня рубати дрова та носити воду для громади й для ГОСПОДНЬОГО жертовника на тому місці, яке ГОСПОДЬ обере. І так воно залишається по сьогодні.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)