Горе Ніневії!
1 Горе місту, сповненому крові та обману! Переповненому беззаконням, грабежами й насильством.
2 Вже чути ляскіт бичів; чути гуркіт коліс, тупотіння коней і торохкотіння колісниць.
3 Несеться кіннота, виблискують мечі та списи, безліч вбитих, гори трупів. Мертвих тіл не порахувати, – вони на кожному кроці.
4 А все це через нескінченну розпусту вродливої блудниці, вправної в чаклунстві, що зводить народи своїм блудом, а роди – своїми чарами.
5 Тому Я виступлю проти тебе, – говорить ГОСПОДЬ Саваот, – і підійму поділ твоєї спідниці на твоє обличчя, й покажу перед народами твою голизну, царствам – твій сором.
6 Закидаю тебе брудом, і, зганьбивши тебе, виставлю тебе на посміховисько!
7 Станеться таке, що кожен, уздрівши тебе, тікатиме від тебе зі словами: Спустошена Ніневія! Хто її пошкодує? Не знайдеться тих, котрі тебе потішили б!
8 Хіба ти краща від Но-Аммона , що розкинувся на ріках й звідусіль оточений водою? Море було його валом, а води – стіною.
9 Ефіопія та Єгипет були його надійною безвідмовною опорою. Пут і Лівія постійно допомагали йому.
10 Але й він (Но-Аммон ) пішов полоненим у неволю, а його немовлят розбивали на перехрестях всіх вулиць. Щодо його знатних кидали жереб (кому дістануться ), а всі його можновладці були заковані в кайдани.
11 Так і ти, Ніневіє, оп’янієш і, вмліваючи, шукатимеш захисту від ворога.
12 Усі твої фортеці, як смоківниці з первоплодами: щойно їх потрясуть, вони самі впадуть у рот того, хто захоче їх з’їсти.
13 Що ж до твого народу (захисників ), то вони виявляться, наче жіноцтво. Брами твого краю відкриються навстіж перед твоїми ворогами, й вогонь пожере твої засуви.
14 Тож запасись водою на час облоги, укріпляй твої фортеці, увійди в розчин і топчи глину, виготовляй цеглу.
15 І все ж тебе (Ніневіє ) пожере вогонь, ти будеш знищена мечем, як пожирає все сарана. Намножуй захисників, як розмножуються личинки сарани, або інша комашня.
16 Ти намножила своїх купців більше від зірок на небі. Але й вони, як личинки сарани, використають тебе і розлетяться.
17 Твої можновладці – така ж сарана, твої знатні – як рій сарани: поки холодно, вони сидять на мурах, а сонце пригріє – й вони полетять, і не пізнаєш навіть місця, де вони сиділи.
18 Поснули твої пастирі, ассирійський царю, спочивають твої хоробрі. Тому твій народ і розбрівся по горах, і немає кому його зібрати.
19 Немає ліків для твоїх ран, твоя хвороба невиліковна. Хто лише почує про твоє лихо, заплеще руками над тобою. Адже хто тільки не страждав від твоєї одвічної лютості?!
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)