Псалом 104
1 Благослови, душе моя, ГОСПОДА! ГОСПОДИ, Боже мій, Ти надзвичайно величний! Ти зодягнутий у славу і красу.
2 Ти облачаєшся в світло, як в одежу, і напинаєш небо, наче намет;
3 на водах будуєш Свої горішні світлиці, хмари робиш Своєю колісницею, ходиш на крилах вітру.
4 Ти робиш вітри Своїми вісниками, а вогонь і полум’я – Своїми слугами.
5 Ти закріпив землю на її підвалинах – вона навіки вічні не захитається.
6 Безоднею, наче плащем, Ти її вкрив. Навіть гори води покривають.
7 Ти лише пригрозиш, і вони біжать, – від гуркоту Твого грому втікають.
8 Вони (води) підіймаються в гори й опускаються в долини – на місця, які Ти для них визначив.
9 Ти встановив границі, яких вони не можуть переступити, щоб повернутися і знову покрити землю.
10 Ти джерела спрямовуєш у потоки, які ріками протікають між пагорбами у долини.
11 Вони напувають усіх польових звірів у долинах, – дикі осли тамують свою спрагу.
12 На їх берегах гніздяться небесні птахи, подаючи з-поміж листя свої голоси.
13 Ти зі Своїх горішніх світлиць напуваєш гори; плодами Твоїх діл насичується земля.
14 Ти вирощуєш траву для худоби й зелень на вжиток людини, та щоб земля давала свої плоди:
15 вино, що веселить серце людини, олію, від якої сяє обличчя, а також хліб, що дає силу людині .
16 Насичуються вологою дерева ГОСПОДНІ – ліванські кедри, що Ти насадив.
17 На них пташки роблять свої гнізда; лелека влаштовує своє гніздо на кипарисах .
18 Високі гори – притулок для диких кіз, скелі – сховище для борсуків .
19 Ти створив місяць, щоб визначати пори, сонце знає час свого заходу.
20 Ти наводиш темряву і настає ніч, коли виходять усі лісові звірі.
21 Молоді леви ричать у пошуках здобичі, просячи у Бога для себе поживи.
22 Але сходить сонце, й вони повертаються і лягають у свої лігвища.
23 Людина ж виходить, береться за своє діло – працює аж до вечора.
24 Як же багато Твоїх діл, ГОСПОДИ! Ти все так мудро вчинив – земля сповнена Твоїм творінням.
25 На ній велике й безкрає море, в якому аж кишить усякої тварі – великої й малої.
26 Пливуть кораблі і левіафан, якого Ти створив, щоб йому в морі забавлятися.
27 Всі від Тебе чекають, що Ти даси їм їжу у відповідний час.
28 Даєш їм – вони її підбирають; відкриваєш руку Свою, – всі насичуються добром.
29 Коли ж відвертаєш Своє обличчя, їх охоплює страх. Віднімаєш їхнє дихання, вони помирають і перетворюються в порох.
30 Пошлеш Своє дихання, вони будуть створені й Ти оновиш поверхню землі.
31 Нехай же Господня слава перебуває навіки, хай ГОСПОДЬ радіє ділами Своїми!
32 Від одного Твого погляду земля тремтить, а доторкнешся до гір, і вони почнуть диміти.
33 Тож співатиму ГОСПОДЕВІ протягом усього свого життя, прославлятиму мого Бога, доки живу.
34 Нехай будуть приємними Йому і мої роздуми; я радітиму в ГОСПОДІ.
35 Нехай щезнуть нечестиві зі землі, хай не стане на ній беззаконників. Благослови, душе моя, ГОСПОДА! Алілуя.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)