Псалом 142
1 Повчання Давида, коли він перебував у печері. Молитва.
2 З усіх сил я волаю до ГОСПОДА, щосили я кричу в молитві до ГОСПОДА.
3 Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу.
4 Коли знемагає у мені мій дух, Ти знаєш мою стежку. На дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку.
5 Дивлюся праворуч і бачу: нема нікого, хто на мене звернув би увагу, нікуди мені діватись, і нема того, хто потурбувався би про мене.
6 Тоді я заволав до Тебе, ГОСПОДИ, і сказав: Ти – мій притулок, моя доля на землі живих.
7 Прислухайся до мого благання, бо я дуже пригнічений! Визволи мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші за мене.
8 Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління.
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)