Молодий знову оспівує красу своєї молодої
1 То куди ж пішов твій коханий,
найвродливіша між жінками? У який бік звернув твій улюблений,
щоб нам з тобою його шукати?

Наречена:
2 Мій коханий пішов у свій сад пахучих квітників,
- аби там,
у садах побродити ,
насолоджуючись ліліями.
3 Я належу моєму коханому,
а мій коханий,
котрий прогулюється поміж ліліями,
належить мені.

Наречений:
4 Яка ж ти вродлива, моя подруженько, як Тірца ,
прекрасна, як Єрусалим,
грізна, як військо під стягами.
5 Відверни від мене свої оченята, адже вони мене бентежать.
Твоє волосся, як стадо кіз,
які спускаються з Гілеаду.
6 Твої зубки, як стадо овець,
які вийшли з купелі, -
всі як двійнята,
йдуть попарно ,
так що жодне не загубилось .
7 Твої щічки за твоїм серпанком,
наче половинки розрізаного граната.
8 Хоч є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць,
а дівчатам немає ліку,
9 однак, ти єдина лише, моя голубко,
без жодної вади; вона одиначка у своєї матері,
улюблена тієї, котра її народила.
Побачили її дівчата й назвали її благословенною,
- навіть цариці та наложниці її вихваляли, говорячи :
10 Хто вона, котра сходить,
наче порання зоря,
прекрасна, як місяць, ясна,
як сонце, грізна, наче військо під прапорами?

Наречена:
11 Я зійшла в горіховий сад,
аби подивитися на молоді парості в долині при потоці,
побачити, як розпустилась виноградна лоза,
і як зацвіли гранатові дерева.
12 І ось, не знаю, як це трапилось,
- я ніби відчула себе на колісниці з одним зі славетних мужів свого народу .