Суд над народами
1 Зберіться й усвідомте, безсоромні народи,
2 перше ніж здійсниться заплановане, – день пролетить як полова від вітру, – доки не прийшов на вас День ГОСПОДНЬОГО обурення, і не запалав на вас ГОСПОДНІЙ гнів!
3 Шукайте ГОСПОДА, усі покірні люди землі, які виконують його Закон! Шукайте справедливості, досягайте покірливості, – може ви будете захищені в День ГОСПОДНЬОГО гніву.
4 Тому що Ґаза буде залишена, Ашкелон – спустошений; з Ашдода серед білого дня повикидають його мешканців, а Екрон взагалі буде викорінений.
5 Горе вам, керитейці, – народе поморського краю! ГОСПОДНЄ слово проти вас, Ханаане, земле филистимців. Я знищу вас так, що не залишиться жодного живого.
6 І стане помор’я пасовиськом, де мешкатимуть пастухи і будуть кошари для отар.
7 Поморський край дістанеться залишку покоління Юди. Там вони пастимуть отари, а вечорами відпочиватимуть в ашкелонських будинках. Там їх відвідає ГОСПОДЬ, їхній Бог, і відновить їхній добробут.
8 Я чув наругу з боку Моаву і глузування аммонійців, котрі знущались з Мого народу й підносились над їхніми кордонами.
9 А тому, як Я живий, – говорить ГОСПОДЬ Саваот, Бог Ізраїлю, – так Моав перетвориться на Содом, а край Аммона – на Ґоморру. Їхня місцевість заросте терниною, перетвориться в солончаки навіки. Для залишку Мого народу вони стануть здобиччю, – уцілілі з Мого народу їх успадкують.
10 Станеться з ними так через їхню гордість, позаяк глузували й підносились над народом ГОСПОДА Саваота.
11 ГОСПОДЬ виявить супроти них Свою грізну силу і знищить усіх ідолів-богів землі. Тоді Йому поклоняться всі острови народів, – кожен зі свого місця.
12 А ви, кушійці, поляжете від Мого меча.
13 Він простягне Свою руку проти півночі, й знищить Ассирію, перетворивши Ніневію на руїну й безводну пустелю.
14 На її просторах відпочиватимуть отари та всі польові звірі: сичі й сови житимуть на її капітелях, а ночами з вікон лунатимуть різні голоси; шматки сухої глини і каміння лежатимуть на порозі, стирчатимуть уламки кедрових дошок.
15 Отак буде з колись веселим містом, яке почувало себе безпечно, і само себе переконувало: Тільки я, і немає іншого! Якою ж руїною воно стало, – лігвищем для звірів! Кожен, хто проходитиме мимо нього, засвище й махне рукою...