1 Ахав сповістив своїй жінці Єзавелі все, що Ілля зробив, і як він мечем повбивав пророків. 2 Єзавель послала до Іллі, кажучи: Якщо ти є Ілля, і я Єзавель, це нехай мені вчинить Бог і це додасть, бо завтра о цій же годині покладу твою душу так, як душу одного з них! 3 І злякався Ілля, встав, пішов задля своєї душі, прийшов до Вирсавії юдейської і залишив там свого слугу.
4 Сам же пішов у пустелю дорогою на день ходи , прийшов і сів під одним ялівцем, і просив про свою душу, щоб померти, і сказав: Доволі тепер! Забери ж у мене мою душу, Господи, бо я не кращий за моїх батьків! 5 І він ліг, і там під деревом заснув. І ось хтось доторкнувся до нього, і сказав йому: Встань і їж! 6 Ілля поглянув, і ось при його голові випічка з пшениці й посудина води. І він устав, поїв і попив, і, повернувшись, заснув. 7 І вдруге повернувся Господній ангел, доторкнувся до нього і сказав йому: Встань, їж, бо в тебе далека дорога! 8 І він устав, поїв і попив, і йшов у силі тієї їжі сорок днів і сорок ночей, — аж до гори Хорив. 9 Він зайшов там у печеру і там зупинився для відпочинку.
І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 10 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо ізраїльські сини Тебе залишили, розвалили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати! 11 Та Він сказав: Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь. 12 І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь. 13 І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 14 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо сини Ізраїля залишили Твій завіт, знищили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати. 15 А Господь промовив до нього: Іди, повернися твоєю дорогою, підеш дорогою пустелі Дамаску і помажеш Азаїла на царя Сирії. 16 Ію, сина Намессія, помажеш на царя над Ізраїлем. Елісея, сина Сафата з Авелмаула, помажеш на пророка замість себе! 17 І буде, що того, хто врятувався від меча Азаїла, вб’є Ія, а того, хто врятувався від меча Ії, вб’є Елісей. 18 І залишиш в Ізраїлі сім тисяч мужів, усі коліна, які не схилили колін перед Ваалом, і кожні уста, які йому не поклонилися.
19 І він пішов звідти, і знайшли Елісея, сина Сафата, а він орав волами, дванадцятьма парами волів перед собою, і він сам між дванадцятьма. І він прийшов до нього, і накинув на нього свій плащ. 20 Елісей залишив волів, побіг за Іллею і сказав: Попрощаюся з моїм батьком і піду за тобою! Та Ілля сказав: Повернися, бо я тобі вчинив! 21 І той повернувся від нього, взяв пару волів, приніс у жертву та спік їх на знарядді для волів, і дав народові, і вони поїли. А він устав і пішов за Іллею, і служив йому.
Ілля тікає до пустелі
1 Ахав розповів Єзавелі все, що Ілля вчинив, а також, як він знищив усіх пророків Ваала.
2 Після того Єзавель направила до Іллі гінця з такими словами: Нехай те чи інше вчинять зі мною боги та ще додадуть, якщо завтра, до цього часу я не покінчу з твоїм життям так само, як ти зробив із життям кожного з них!
3 Ілля злякався, встав і вирушив у дорогу, рятуючи своє життя, й прибув до Вірсавії, що в Юдеї. Залишивши там свого слугу,
4 подався в пустелю. Подолавши відстань шляху одного дня ходьби, він зупинився, сів під кущем ялівцю, і просив собі смерті, говорячи: Вже досить, Господи! Візьми моє життя, адже я не кращий за своїх батьків!
5 Після цього він ліг, і заснув під кущем ялівцю. Але доторкнувся до нього ангел, і сказав йому: Встань, і попоїж!
6 Він оглянувся, і побачив біля голови коржик, спечений на розжареному камені, й глечик з водою. Тож він наївся, напився води, й знову ліг спати.
7 Але Господній ангел прийшов удруге, доторкнувся до нього і сказав: Встань, і ще підкріпись, адже перед тобою далека дорога!
8 Він знову встав, попоїв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей, аж до Божої гори Хорив.
Господь з’являється Іллі на горі Хорив
9 Там він увійшов у печеру і замешкав у ній. І от дійшло до нього Господнє слово з таким запитанням: Чому ти тут, Ілле?
10 А він відповів: Я дуже страждаю через зневагу до Господа Саваота, адже Ізраїльтяни відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, – залишився я один, але й мене шукають, щоб відібрати життя.
11 А той сказав: Вийди й стань перед Господом на горі. Там проходитиме Господь. Спочатку перед Господом пронесеться потужний вітер, – настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі Господь. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…
12 Після землетрусу з’явився вогонь, але й у вогні не було Господа. А після вогню подув легенький лагідний вітерець…
13 Так сталося, що коли Ілля його відчув, то закрив своє обличчя власним плащем, вийшов і став біля входу до печери. От тоді знову долинув до нього Голос, що запитав: Чому ти тут, Ілле?
14 А він відповів: Я справді палаю ревністю через зневагу до Господа Саваота, адже нащадки Ізраїля відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, – залишився я один, але й на моє життя чигають, щоб його відібрати.
15 Але Господь сказав йому: Іди, повертайся своєю дорогою через пустелю до Дамаска, а коли туди прийдеш, то помажеш Хазаїла царем над Сирією.
16 А Єгу, сина Німші, помажеш царем над Ізраїлем. Потім помажеш Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, пророком замість себе!
17 Буде так: того, хто врятується від меча Хазаїла, вб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того знищить Єлисей.
18 Що ж до Ізраїлю, то Я залишу там сім тисяч тих, котрі не схилили своїх колін перед Ваалом, і уста яких його не цілували.
Покликання Єлисея на пророче служіння
19 Отже, вирушивши звідти, він знайшов Єлисея, Шафатового сина, який орав дванадцятьма парами волів. Дванадцять упряжок йшли попереду нього, і він, особисто, був за дванадцятою. Тож Ілля підійшов до нього, та накинув на нього свій плащ.
20 Єлисей, негайно залишивши волів, побіг за Іллею і сказав: Дозволь мені лише попрощатись з моїм батьком та моєю матір’ю, а тоді вже піду за тобою! А той відповів йому: Йди, але повертайся, бо що залежало від мене, те я для тебе вчинив.
21 Повернувшись до нього, Єлисей взяв пару волів й приніс їх у жертву, а з ярма й упряжі тих волів розвів вогонь, приготував м’ясо, й роздав людям, які його з’їли. Після цього він устав й пішов за Іллею, та прислуговував йому.