1 І син Адера зібрав усю свою армію, пішов і оточив Самарію, а з ним — тридцять два царі, усі коні та колісниці. Вони прийшли і взяли в облогу Самарію, і воювали проти неї. 2 І він послав до Ахава, царя Ізраїля, у місто, 3 і сказав йому: Так говорить син Адера: Твоє срібло і твоє золото — мої, твої жінки і твої діти — мої! 4 А ізраїльський цар у відповідь сказав: Так, як ти сказав, володарю-царю! Я — твій, і все моє — твоє ! 5 І посли знову прийшли, і сказали: Так говорить син Адера: Я послав до тебе, щоб сказати: Твоє срібло і твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей, — мені їх віддаси! 6 Бо в цей час вранці пришлю до тебе моїх слуг, і обшукаю твій дім і доми твоїх слуг, і буде: те, що приємне їхнім очам, на що тільки покладуть свої руки, те вони і візьмуть!
7 І цар Ізраїля закликав усіх старійшин, і сказав: Тож зауважте і зрозумійте, що він шукає зачіпки, бо послав до мене за моїми жінками, за моїми синами і за моїми дочками! Моє срібло і моє золото — того я б від нього не стримував… 8 І старійшини та весь народ сказали йому: Не слухай і не погоджуйся! 9 Тож він сказав послам сина Адера: Скажете вашому володареві: Усе, про що ти раніше посилав до твого раба, учиню, а цього наказу не зможу виконати. І відійшли мужі та принесли назад йому слово. 10 І послав до нього син Адера, кажучи: Таке нехай учинить мені Бог і таке додасть, якщо самарійської землі, скільки потрібно лисицям, вистачить для всього мого пішого народу! 11 А цар Ізраїля у відповідь сказав: Досить! Хай зігнений не хвалиться так, наче він прямий! 12 І сталося, коли він йому відповів такими словами, той і всі царі, які були з ним, пили в наметах. І він сказав своїм слугам: Збудуйте траншеї! І напроти міста збудували траншеї.
13 І ось один пророк прийшов до ізраїльського царя і сказав: Так говорить Господь: Чи ти побачив увесь цей великий натовп? Ось Я сьогодні даю його у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! 14 І сказав Ахав: Через кого? А він відповів: Так говорить Господь: Через помічників начальників округів! А хто почне війну? — запитав Ахав. Той же відповів: Ти! 15 І Ахав зробив огляд помічників начальників округів, і було двісті тридцять. І після цього він порахував народ, кожного придатного до війни, — шістдесят тисяч.
16 І він вийшов опівдні, а син Адера пив і був п’яний у Сокхоті, — він і царі (тридцять два царі-союзники, які були з ним). 17 І першими виступили помічники начальників округів. А ті посилали та сповіщали цареві Сирії, доповідаючи: Мужі вийшли із Самарії! 18 І сказав їм: Чи вони виходять у мирі? Візьміть їх живими; а якщо на війну, то схопіть їх живими. 19 І хай не вийдуть з міста помічники начальників округів. А військо, яке було за ними, — 20 кожний вдарив того, хто біля нього, і повторив кожний біля себе, і Сирія втекла, й Ізраїль погнався за ними. А син Адера, цар Сирії, врятувався на коні кіннотника. 21 І виступив ізраїльський цар, і захопив усіх коней і колісниці, і розгромив Сирію великим погромом.
22 Тоді до ізраїльського царя прийшов пророк і сказав: Кріпися, знай і гляди, що вчиниш, бо коли мине рік, син Адера, цар Сирії, виступить проти тебе!
23 А слуги царя Сирії сказали: Бог Ізраїля — Бог гір, а не Бог рівнин, через це Він переміг нас. Якщо ж воюватимемо проти них на рівнині, хіба не переможемо їх? 24 Тож зроби таким чином: Відішли царів, кожного до своєї місцевості, а замість них постав сатрапів, 25 і замінимо твою силу згідно із силою, що відпала від тебе, і коня за коня, і колісниці за колісниці, і воюватимемо з ними на рівнині, і поборемо їх! І той послухався їхнього голосу, і зробив так.
26 І сталося, коли минав рік, то син Адера зробив огляд Сирії і пішов до Афеки на війну проти Ізраїля. 27 А сини Ізраїля були пораховані й вийшли їм назустріч. Ізраїль отаборився напроти них, — наче дві отари кіз, а Сирія заповнила всю землю. 28 Та прийшов Божий чоловік і сказав цареві Ізраїля: Так говорить Господь: Через те, що Сирія сказала: Господь, Бог Ізраїля, є Богом гір, та Він не Богом рівнин, то Я передам цю велику армію у твої руки, і пізнаєш, що Я — Господь! 29 І ці отаборюються напроти тих сім днів, і сталося сьомого дня, настав бій, і побив Ізраїль Сирію, до ста тисяч піших в один день. 30 А ті, які залишилися, утекли до Афеки, у місто і на двадцять сім тисяч чоловік, які залишилися, упав мур.
І син Адера втік, і ввійшов у дім, до спальні, до комірки. 31 І він сказав своїм слугам: Знаю, що царі Ізраїля — це милосердні царі. Давай одягнемо мішковину на наші стегна та шнури на наші голови і вийдемо до ізраїльського царя, можливо він залишить живими наші душі. 32 Тож вони підперезалися мішковиною по своїх стегнах, поклали шнури на свої голови і сказали цареві Ізраїля: Твій раб, син Адера, говорить: Нехай же залишиться живою моя душа! А той відповів: Невже він ще живий? Він — мій брат! 33 І мужі побачили в цьому знак, поспішили і прийняли слово з його уст, і сказали: Твій брат — син Адера. А він сказав: Підіть і приведіть його! І вийшов до нього син Адера, і привели його до нього на колісницю. 34 І він сказав йому: Віддам тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, і встановиш собі виходи в Дамаску, як мій батько встановив у Самарії. І я відішлю тебе з угодою. І він уклав з ним угоду, і відіслав його.
35 А один чоловік із синів-пророків сказав своєму ближньому Господнім словом: Побий мене! Та чоловік не захотів його побити. 36 І він сказав йому: Через те, що ти не послухався Господнього голосу, ось ти відходиш від мене, і уразить тебе лев! І він пішов від нього, і знайшов його лев, і його уразив. 37 Знайшов він іншого чоловіка і сказав: Побий мене! І той чоловік побив його, завдавши поранень . 38 І пророк пішов, і постав перед царем Ізраїля в дорозі, та він обв’язав пов’язкою свої очі. 39 І сталося, коли проходив цар, то він почав кликати до царя і вигукнув: Твій раб вийшов до війська на війну, і ось чоловік привів до мене чоловіка, і сказав мені: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він часом утік би , то твоя душа буде за його душу, або відважиш талант срібла! 40 І сталося, що твій раб озирнувся сюди й туди, а його не було! І сказав йому ізраїльський цар: Ось і ти знищив засідки, приготовлені для мене. 41 А той поспішив, зняв пов’язку зі своїх очей і ізраїльський цар пізнав його, що він з пророків. 42 І пророк сказав йому: Так говорить Господь: Через те, що ти випустив з твоєї руки чоловіка-душогубця, твоя душа буде за його душу і твій народ — за його народ! 43 І відійшов ізраїльський цар у замішанні та ослаблений, і прийшов до Самарії.
Виноградник Навота
1 Після тих подій сталося таке: Єзреелець Навот мав у Єзреелі виноградник неподалік палацу, царя Самарії Ахава.
2 Якось Ахав звернувся до Навота й запропонував: Відступи мені твій виноградник, і я влаштую собі в ньому огород для овочів, адже він поруч з моїм палацом, а я дам тобі, замість нього, кращий виноградник. Або, якщо побажаєш, я заплачу його вартість сріблом.
3 Але Навот відповів Ахавові: Нехай боронить мене Господь, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!
4 Ахав пішов до свого палацу пригніченим і сердитим з приводу відповіді, що йому сказав єзреелець Навот, мовляв: Не можу віддати спадщину моїх батьків! Він кинувся на своє ліжко, відвернувшись обличчям до стіни, й не хотів нічого їсти.
5 Коли ж до нього зайшла його дружина Єзавель, то запитала його: Чому це ти такий засмучений, і навіть відмовився від їжі?
6 А він їй відповів: Я мав розмову з єзреельцем Навотом, й запропонував йому відступити для мене свого виноградника за гроші, або, за його бажанням, дати йому натомість інший виноградник, але він відповів: Не можу дати тобі свого виноградника!
7 Але його дружина Єзавель сказала йому: То такий з тебе правитель Ізраїлю?! Встань, споживай їжу й підійми свій настрій! А я вже постараюсь роздобути для тебе виноградник єзреельця Навота!
8 Після цього, від імені Ахава, вона написала листи й запечатала їх його печаткою. Ці листи вона послала до старійшин і вельмож того міста, де мешкав Навот.
9 У тих листах вона написала такі слова: Оголосіть піст і посадіть Навота попереду всього народу.
10 А навпроти нього посадіть двох нікчемних чоловіків, які би засвідчили проти нього такі звинувачення: Ти ганьбив Бога й царя! Після цього виведіть його, і вкаменуйте його до смерті.
11 Отже, мешканці Навотового міста, – старійшини й вельможі, котрі мешкали в його місті, – учинили за наказом Єзавелі, відповідно до написаного в листі, який вона до них послала.
12 Оголосили піст і посадили Навота попереду народа.
13 Після цього прийшли два негідника зі злочинців, й сіли навпроти нього. Ці нікчемні чоловіки виклали перед народом своє свідчення проти Навота в таких словах: Навот ганьбив Бога й царя! Після цього вивели Навота за місто, й побили його камінням до смерті.
14 А тоді послали до Єзевелі повідомлення: Навота побили камінням, й він помер!
15 Щойно Єзевель дізналась, що Навот каменований й помер, то Єзавель сказала Ахавові: Вставай і візьми у володіння виноградник єзреельця Навота, який відмовився віддати його тобі за гроші, адже Навота вже немає, оскільки він помер!
16 Коли Ахав дізнався, що Навот помер, сталося таке: Ахав негайно встав, й вирушив у виноградник єзреельця Навота, аби взяти його у свою власність.
Пророцтво щодо Ахава та Єзавелі
17 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
18 Встань і йди, щоб зустрітись з Ізраїльським царем Ахавом, що в Самарії. Зараз він вже перебуває у винограднику Навота, куди він пішов, аби його взяти у свою власність.
19 Тож перекажи йому слова Господа: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном ? Далі передай йому вирок, який оголосив Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров!
20 Ахав же відповів Іллі: Ти, таки мене знайшов, мій вороже!? А той відповів: Знайшов, адже ти цілковито запродався, щоб чинити те, що є злочином перед Господом!
21 Я спроваджу на тебе лихо, – говорить Господь, – й винищу в Ахава всіх нащадків чоловічої статі , – навіть невільників, як і вільних в Ізраїлі.
22 Учиню з твоїм родом так, як і з родом Неватового сина, Єровоама, та з родом Ахієвого сина Вааси, адже ти впровадив Ізраїль у гріх, чим і викликав Мій гнів.
23 А щодо Єзавелі, то Господь провістив такі слова: Пси пожеруть Єзавель біля стін Єзреела!
24 Хто з нащадків Ахава помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють небесні птахи.
25 Адже, й справді, не було ще такого, як Ахав, котрий так запродався, щоб чинити зло перед Господом, до чого спонукала його дружина Єзавель.
26 Він чинив вкрай огидне, слідуючи за мерзенними ідолами, як робили аморейці, котрих Господь прогнав перед Ізраїльтянами.
27 Коли Ахав почув ті слова, сталося так, що він роздер свій одяг й одягнувся в веретище, – постив, спав у веретищі і ходив пригніченим…
28 Тоді було Господнє слово до тішбійця Іллі такого змісту:
29 Ти бачиш, як упокорився Ахав щодо Мене? Оскільки він дійсно упокорився переді Мною, Я не спроваджу лиха за його життя, але наведу всі ті нещастя на його нащадків, – за життя його сина.