1 І Давид устав, і пішов, а Йонатан увійшов у місто.
21
2 Давид прийшов до Номви, до священика Авімелеха. І Авімелех здивувався його приходу, і сказав йому: Що це, що ти сам, і нікого немає з тобою? 3 А Давид відповів священикові: Цар доручив мені сьогодні справу і сказав мені: Хай ніхто не знає справи, задля якої я тебе посилаю і яку я тобі доручив! Тож я дав застереження слугам бути на місці, що зветься Божа віра, — Феллані Алемоні. 4 І тепер, якщо є в тебе під рукою п’ять хлібів, дай мені в руки, що знайдеш. 5 У відповідь священик сказав Давидові: У мене немає звичайних хлібів в руках, бо є тільки святі хліби. Якщо слуги остерігалися жінки, то можуть їсти! 6 А Давид відповів священикові й сказав йому: Звичайно, ми остерігалися жінок учора й третього дня! Коли я виходив у дорогу, усі слуги були чисті. А ця дорога — нечиста, тому сьогодні освятиться через мою зброю. 7 І священик Авімелех дав йому хліби покладання, бо не було там хліба, хіба що хліби присутності, принесені з-перед Господнього обличчя, щоб поставити теплий хліб, у день, коли він їх брав.
8 А в той день там був один зі слуг Саула, котрий затримався перед Господом, і його ім’я — Доек, сирієць, 9 який пас ослів Саула. І сказав Давид Авімелехові: Поглянь, чи тут під твоїми руками є спис або меч, бо свій меч і зброю я не взяв у свою руку, бо нагальним було слово царя. 10 А священик сказав: Ось меч Голіафа, филистимця, якого ти побив у долині Іла, — він завитий в одязі. Хіба його собі візьмеш! Візьми, бо тут немає іншого, за винятком цього! Давид же сказав: Ось немає такого, як він, дай мені його! 11 І він його дав йому.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета. 12 А слуги Анхуса сказали йому: Хіба це не Давид, цар землі, чи не до нього виходили ті, які танцювали, виспівуючи: Побив Саул свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч? 13 І Давид поклав ці слова у своє серце і дуже перелякався обличчя Анхуса, царя Ґета. 14 Тож він перемінив перед ним свій вигляд і прикидався безумним у той день: бив по брамах міста, вимахував своїми руками, падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді. 15 І промовив Анхус до своїх слуг: Ось бачите чоловіка-епілептика. Навіщо ведете його до мене? 16 Хіба в мене бракує епілептиків, що ви привели його до мене, щоби біснувався? Цей не ввійде в дім!
Давид у священника Ахімелеха
1 Після цього Давид піднявся і пішов, а Йонатан повернувся в місто.
2 Давид же прибув у Нов , до священика Ахімелеха. Переляканий Ахімелех вийшов назустріч Давиду, й запитав його: Чому це ти один, і нікого з тобою немає?
3 А Давид відповів священикові Ахімелехові: Цар доручив мені важливу справу, звелівши мені: Нехай ніхто не знає про цю справу, задля якої я тебе посилаю, і яку я тобі доручив! Тому своїх людей я залишив в умовленому місці.
4 Отже, якщо маєш під рукою п’ять хлібів, дай мені, або, що знайдеться.
5 Відповідаючи, священик сказав Давидові: У мене немає під рукою звичайних хлібів, а є лише священні хліби, якщо тільки твої люди утримувались від спілкування з жінками.
6 На те Давид сказав священику: Звичайно, від жінок ми утримувались як вчора, так і позавчора. Завжди, коли ми вирушаємо навіть у звичайний похід, тіла воїнів чисті. І хоч подорож була брудною, тіла наші залишаються чистими для священного хліба.
7 Тож священик дав йому посвячені хліби, тому що не було там іншого хліба, а лише Виставні хліби, які приймають з-перед Господньої присутності, аби покласти свіжий хліб того самого дня, коли приймають попередній.
8 Якраз у той день там був один із слуг Саула, який затримався перед Господом, на ім’я Доік, едомець, розпорядник над пастухами Саула.
9 Давид запитав Ахімелеха: Чи немає у тебе під рукою якогось списа або меча? Адже свого меча та іншої зброї я не взяв, оскільки наказ царя був надто поспішний.
10 І священик відповів: Хіба що є меч филистимця Голіафа, якого ти вбив у долині Ела (Дубів ), – ось він за ефодом, загорнутий в одежу. Якщо хочеш, можеш його собі взяти, тому що іншого тут немає. Давид же сказав: Немає рівного йому, дай мені його!
Давид у ґатського царя Ахіша
11 Того ж дня, втікаючи від Саула, Давид прийшов до царя Ахіша в Ґат .
12 Ахішові слуги сказали йому: Часом це не Давид, цар того краю? Хіба то не про нього приспівували, танцюючи в хороводах: Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
13 Ці слова занепокоїли Давида, й він дуже злякався ґатського царя Ахіша.
14 Прикинувшись перед ними божевільним, він на їхніх очах шаленів, як біснуватий, щось вишкрябував на одвірках брами, пускаючи з рота слину, що текла по його бороді.
15 І Ахіш промовив до своїх слуг: Ви що, не бачите, що перед вами божевільна людина? Для чого ви привели його до мене?
16 Хіба в мене бракує своїх божевільних, що ви привели до мене ще одного, аби біснувався тут переді мною? Невже такий може ввійти в мій дім!?