1 І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем. 2 А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою. 3 І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон. 4 І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати. 5 І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця. 6 І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму. 7 І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод! 8 І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш і неодмінно визволиш їх ! 9 І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався. 10 І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
11 І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою. 12 І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі. 13 І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні. 14 І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем. 15 І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи. 16 І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
17 І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли. 18 Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок. 19 І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе. 20 І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
21 І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир. 22 А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються! 23 Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала! 24 І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені! 25 І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
26 І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів, 27 тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі, 28 і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі, 29 і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія, 30 і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо, 31 і тим, хто в Хевроні, і до всіх місць, куди ходив Давид, — він і його люди.
Напад амалекітянців на Ціклар
1 Так сталося, що поки Давид і його люди на третій день прибули до Ціклаґа, то амалекітянці напали з півдня на Ціклаґ, зруйнували Ціклаґ і спалили його вогнем.
2 Жінок, що були в ньому, а також усіх, що залишались , – від малого й до найстаршого, – захопили в полон; проте нікого не вбили, а лише забрали з собою та подались своєю дорогою.
3 І коли ввійшов Давид зі своїми воїнами в місто, то воно виявилось спаленим вогнем, а їхніх дружин, їхніх синів та їхніх дочок було взято в неволю.
4 Тож Давид і чоловіки, що були з ним, заголосили; вони плакали доти, доки зовсім не стало в них сил далі плакати.
5 Обидві дружини Давида також були відведені в полон: Ахіноама, єзреелітка та Авігея, колишня дружина Навала, кармелійця.
6 Давид опинився у великій небезпеці, оскільки його люди за все, що сталось, вже мали намір побити його камінням. Всім було вкрай тяжко, адже кожен відчував душевний біль і бідкався за своїх синів та за своїх дочок. Але Давид кріпився надією на Господа, свого Бога!
Давид знищує амалекітянців та рятує усіх полонених
7 Давид сказав священику Авіятару, сину Ахімелеха: Принеси до мене ефод! І Авіятар приніс до Давида ефод.
8 Тоді Давид запитав Господа, говорячи: Якщо я вирушу в погоню за цією ордою, то чи я наздожену її? Відповідь була такою: Наздоганяй, адже ти, безперечно, їх наздоженеш і неодмінно визволиш усіх!
9 Отже, Давид вирушив разом із шістьмастами воїнів, і незабаром вони прибули до потоку Бесор, де залишились ті, що ослабли й відставали.
10 Але Давид, і з ним чотириста мужів, погнались далі, а двісті ослаблених чоловіків залишились, оскільки не змогли подолати потік Бесор.
11 Переслідувачі в полі натрапили на якогось юнака, єгиптянина, й привели його до Давида. Дали йому поїсти хліба, й напоїли його водою.
12 Дали йому також трохи сушених фіг та два пучки родзинок. Коли він це з’їв, то прийшов до тями, оскільки він нічого не їв і не пив води вже три доби.
13 Тоді Давид запитав його: Чий ти, й звідки ти тут взявся ? А він відповів: Я – юнак з Єгипту, раб одного амалекітянця; мій господар мене залишив, оскільки три дні тому я захворів.
14 Ми нападали на південь керетейців, що належав Юдиним нащадкам, а також на південь Халева, а Ціклаґ ми спалили вогнем.
15 Тоді Давид запитав його: Чи ти зміг би запровадити мене до тієї зграї? А той відповів: Присягнися мені Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене в руки мого господаря, – тоді я заведу тебе до тієї орди.
16 Він привів Давида на те місце якраз тоді, коли вони, розпорошившись по всьому полі, їли й пили, радіючи великій здобичі, яку награбували у филистимській місцевості та в Юдейському краю.
17 Тож Давид громив їх від світанку і аж до вечора наступного дня; не врятувався з них ніхто, крім чотирьохсот слуг, які сіли на верблюдів і втекли.
18 Отже, Давид врятував усіх, кого захопили амалекітянці; визволив Давид також обох своїх дружин.
19 Ніхто з них не загинув, – від наймолодшого до найстаршого, – всі їхні сини й дочки. Так само й здобич, що ті награбували, – Давид повернув усе.
Розподіл здобичі
20 Давид також захопив усі отари овець та стада худоби амалекітянців , – їх гнали перед власною скотиною, яку також відібрали, при цьому вигукуючи: Це здобич Давида!
21 Коли Давид повертався до тих двохсот воїнів, котрі втомились і не змогли далі йти з Давидом, а розташувались біля потоку Бесор, то вони вийшли назустріч Давидові й назустріч воїнам, котрі були з ним. Підійшовши, Давид привітав тих людей миром.
22 Проте серед тих, котрі ходили з Давидом, були злісні й недоброзичливі мужі, які говорили: Оскільки вони далі не ходили з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали; нехай кожен з них візьме лише свою дружину й своїх дітей і йдуть собі.
23 Але Давид сказав: Не робіть такого, мої брати, з тим, що Господь учинив для нас. Він зберіг нас, і віддав у наші руки ту зграю, яка на нас напала!
24 Та й хто слухатиме вас у цій справі? Тому, яка частка того, хто брав участь у битві, такою ж має бути частка того, хто залишався в обозі! Діліть усім однаково!
25 З того дня й надалі, цей звичай в Ізраїлі став законом аж до сьогодні.
26 Коли Давид повернувся до Ціклаґа, він послав частину здобичі старійшинам Юдеї та своїм наближеним зі словами: Це вам подарунок зі здобичі, відібраної від Господніх ворогів,
27 тим, котрі у Бетелі, тим, котрі в південнім Рамоті, і тим, хто в Яттірі;
28 тим, котрі в Ароері, тим, котрі в Сіфмоті, й тим, котрі в Ештемоа;
29 тим, котрі в Ракалі, тим, котрі в єрахмаельських містах , а також тим, хто в містах кенейців ,
30 тим, котрі в Хормі, тим, котрі в Бор-Ашані, і тим, котрі в Атахі;
31 тим, котрі в Хевроні, а також у всі ті місцевості, де Давид, ховаючись, поневірявся зі своїми людьми.