1 Після цього сини Моава та сини Аммона, і з ними мінайці виступили проти Йосафата з війною. 2 Вони прийшли та заявили Йосафатові, вказуючи: Проти тебе йде незліченна кількість з другого боку моря, із Сирії, — ось вони є в Асасантамарі (це — Енґадді). 3 І Йосафат злякався і спрямував своє обличчя, аби шукати Господа, і оголосив піст в усьому племені Юди. 4 Юда ж зібрався, щоб шукати Господа, — прийшли з усіх міст Юди, аби шукати Господа.
5 Йосафат піднявся посеред громади Юди в Єрусалимі, у домі Господа, напроти нового двору, 6 і сказав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Хіба не Ти володієш усіма царствами народів, і у Твоїй руці — міць сили, і ніхто не може проти Тебе встояти? 7 Хіба не Ти є той Господь, Який вигубив тих, хто живе на цій землі, з-перед Твого народу Ізраїля? І Ти дав її улюбленому Твоєму потомству Авраама навіки, 8 і вони поселилися в ній, і збудували в ній святиню для Твого Імені, кажучи: 9 Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть чи голод, то ми станемо перед цим домом і перед Тобою (бо Твоє Ім’я на цьому домі) й закличемо до Тебе з горя, і Ти почуєш і спасеш! 10 І ось тепер, сини Аммона та Моава і гора Сиїр, через землі яких Ти не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони виходили з Єгипетської землі, тому вони звернули вбік від них і не вигубили повністю їх. 11 І ось тепер, вони роблять спроби проти нас, щоб виступити і вигнати нас з нашого спадку, який Ти нам дав! 12 Господи, Боже наш, хіба Ти не звершиш суд серед них? Адже в нас немає сили встояти проти цієї величезної безлічі, яка прийшла проти нас, і не знаємо, що вчинимо з ними, але наші очі звернені на Тебе!
13 Усе плем’я Юди, їхні діти і жінки стояли перед Господом. 14 І на Озіїлові, синові Ахарії, із синів Ванея, із синів Елеїла, із синів Мантанія, із синів Левія, із синів Сафа, — на ньому був Господній дух серед зібрання, 15 і він сказав: Послухайте, усе плем’я Юди, жителі Єрусалима і царю Йосафате! Так вам про них говорить Господь: Не бійтеся і не жахайтеся перед цією незліченною юрбою, бо не вам шикуватися до бою , але Богові! 16 Завтра виступайте проти них! Ось вони спускаються переходом Аси, і ви знайдете їх на підвищенні ріки в пустелі Єрієл. 17 Не ви будете воювати! Зрозумійте це і погляньте на Господнє спасіння, яке з вами, Юдо і Єрусалиме! Не бійтеся і не жахайтеся завтра виступити їм назустріч, і Господь з вами!
18 І Йосафат, схилившись на своє обличчя, усе плем’я Юди і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. 19 А левіти із синів Каата й із синів Корея піднялися, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїля, гучним голосом, з піднесенням.
20 Вони встали рано на світанку й вийшли в пустелю Текоя, і коли вони виходили, Йосафат піднявся і закричав, гукаючи: Послухайте мене, Юдо, і ви, які живете в Єрусалимі! Вірте Господу, вашому Богові, і віра буде винагороджена! Вірте Його пророкові, і вам пощастить! 21 І він зібрав нараду з народом, і поставив псалмоспівців і співаків, щоб прославляти і хвалити святиню, коли він виходив перед військом, то говорили: Прославляйте Господа, бо навіки Його милосердя! 22 І коли почали Його хвалу прославлення, Господь дав воювати синам Аммона проти Моава і гори Сиїр, які вийшли проти Юди, і ті були змушені повернути. 23 І сини Аммона і Моава повстали проти жителів гори Сиїр, щоб їх вигубити і винищити. І коли поклали край жителям Сиїра, то повстали один проти одного, щоб бути вигубленими.
24 І Юда пішов оглянути пустелю, поглянув і побачив величезну кількість, і ось усі мертвими полягли на землю, не було жодного , хто врятувався. 25 І прийшов Йосафат та його народ, аби взяти їхню здобич, і знайшли багато худоби, посуду, здобичі та дорогоцінного посуду, і взяли собі здобич. І сталося, що вони збирали здобич три дні, бо було так багато. 26 На четвертий день зібралися разом у Долині благословення, бо там поблагословили Господа. Через це дали назву тому місцю Долина благословення — аж до цього дня. 27 І повернувся кожний чоловік Юди і Йосафат, їхній проводир, в Єрусалим з великою радістю, бо радість учинив їм Господь від їхніх ворогів. 28 І вони з арфами, з лірами і з трубами ввійшли в Єрусалим, у Господній дім. 29 І Господній страх був на всіх царствах землі, коли вони почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля. 30 І царство Йосафата було в мирі, і його Бог дав йому спокій довкола.
31 Йосафат зацарював над Юдою, маючи тридцять п’ять років, коли він зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Азува, дочка Салія. 32 І він пішов дорогами свого батька Аси і не звернув від того , щоб чинити те, що правильне перед Господом. 33 Але висоти він ще залишив, і народ ще не спрямував свого серця перед Господа, Бога їхніх батьків.
34 А решта оповідей про Йосафата — перші та останні — ось вони описані в записах Ії, сина Ананія, який написав книгу царів Ізраїля.
35 Після цього Йосафат, цар Юди, почав співпрацю з Охозією, царем Ізраїля (а він творив беззаконня). 36 По роботі він пішов до нього, щоби спорудити кораблі, аби піти до Тарсісу, і він збудував кораблі в Ґазіонґавері. 37 Елієзер, син Додія, з Маріси пророкував про Йосафата, кажучи: Оскільки ти потоваришував з Охозією, то Господь розбив твою справу, і твої кораблі були знищені! Тож він не зміг піти до Тарсіса.
Поразка моавійців, аммонійців та деяких маонійців
1 Якось сталося так, що моавійці та аммонійці, разом з деякими маонійцями, пішли проти Йосафата війною.
2 Тож прийшли до Йосафата вісники з повідомленням: Проти тебе рухається з іншого боку моря, тобто від Едома , величезне військо, яке вже знаходиться в Хацецон-Тамарі, тобто Ен-Ґеді.
3 Йосафата охопив страх, він вирішив звернутися за допомогою до Господа, оголосивши піст у всій Юдеї.
4 Юдеї зібрались, щоб звернутись до Господа про допомогу, – прийшли з усіх міст Юдеї, аби разом молитись Господу.
5 Йосафат встав перед громадою людей з Юдеї та Єрусалима в Господньому Храмі, навпроти нового двора,
6 й заволав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Адже Ти владарюєш над усіма царствами народів, Твоя рука міцна й потужна, так що немає такого, хто міг би Тобі протистояти!
7 Хіба не Ти, Боже наш, прогнав мешканців цього краю з-перед Твого Ізраїльського народу і дав його нащадкам Авраама, Свого приятеля, навіки?
8 Вони замешкали в ньому, і збудували тут Храм для Твого Імені, говорячи:
9 Якщо нагряне на нас лихо, караючий меч, моровиця чи голод, то ми станемо перед цим Храмом й перед Тобою, – оскільки тут, у цьому Храмі, перебуває Твоє Ім’я, й будемо волати до Тебе в нашому горі, то Ти почуєш, і спасеш!
10 Власне, тепер, аммонійці, моавійці та мешканці гір Сеіру, через територію яких Ти колись не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони йшли з єгипетського краю, – тоді вони їх обминули і не знищили їх.
11 Так ось тепер вони нам так відплачують, що виступають проти нас аби нас прогнати з Твоєї спадщини, яку Ти нам дав у володіння.
12 Боже наш! Зверши над ними Свій суд. Адже ми безсилі щодо цієї величезної навали, яка рухається проти нас, і ми не знаємо, що нам робити з ними, тому наші очі звернені до Тебе!
13 У цей час усі Юдеї, і навіть їхні малі діти, їхні жінки та їхні сини стояли перед Господом.
14 І ось серед цього зібрання народу Господній Дух зійшов на Яхазіела, сина Захарії, онука Банаї, правнука Єіїла, праправнука Маттанії, левіта із нащадків Асафа,
15 і він сказав: Уважно слухайте, всі Юдеї, мешканці Єрусалима, – як і ти, царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся й не жахайтесь цієї численної навали! Адже це не ваша війна, а Божа!
16 Завтра вирушайте проти них! Зараз вони підіймаються схилом Ціц, і ви їх зустрінете на краю долини перед пустелею Єруїл.
17 Проте не вашою справою буде там воювати! Всі Юдеї і мешканці Єрусалима, просто там зупиніться, стійте і спостерігайте за Господнім порятунком для вас! Не бійтесь і не жахайтесь! Завтра вирушайте проти них, а Господь буде з вами!
18 Після цього Йосафат схилив свою голову долілиць, тоді як усі Юдеї та мешканці Єрусалима впали перед Господом, аби поклонитися Господу.
19 В той час левіти з нащадків Кегата разом з нащадками Кораха, піднялись, потужним голосом прославляючи Господа, Бога Ізраїлю.
20 Піднявшись з-поза ранку, вони вирушили в пустелю Текоя. Але перед тим як йти, Йосафат піднявся й промовив: Послухайте мене, Юдеї і мешканці Єрусалима! Довіртесь Господу, вашому Богові, й будьте спокійні! Вірте Його пророкам, і вам пощастить!
21 Порадившись з народом, цар поставив Господніх співців, котрі, одягнуті в святі шати, повинні були йти попереду військових, й, співаючи, говорити такі слова: Прославляйте Господа, тому що Його милосердя вічне!
22 І от, щойно вони почали співати гімн хвали і слави, Господь став воювати з аммонійцями, моавійцями і мешканцями нагір’я Сеір, котрі виступили проти Юдеї, й вони були знищені.
23 Спочатку аммонійці разом з моавійцями напали на мешканців нагір’я Сеір, й почали їх вбивати, дощенту всіх знищуючи. Покінчивши з мешканцями Сеіру, вони повстали одні проти інших і навзаєм знищили самих себе.
24 Коли ж Юдеї підійшли до вартової башти, що на початку пустелі, й подивились на той натовп, то побачили самі лише трупи, що лежали на землі, – ніхто не врятувався.
25 Коли ж прибули Йосафат зі своїм військом, щоб зібрати здобич, то виявили дуже багато різного майна, одежі та коштовних речей і посуду; вони набрали стільки здобичі, що не могли понести. Здобичі було так багато, що вони збирали три дні.
26 А четвертого дня всі зібрались у Долині Благословення, оскільки там вони благословляли Господа. Це місце й до цього часу має назву: Долина Благословення.
27 нарешті всі Юдеї й мешканці Єрусалима на чолі з Йосафатом вирушили назад й повернулись з радістю в Єрусалим, тому що Господь подарував їм свято перемоги над своїми ворогами.
28 Вони ввійшли в Єрусалим під звуки мелодій на цитрах, арфах і трубах, й урочисто вступили в Господній Храм.
29 Після цього Божий страх оволодів усіма царствами сусідніх країн, адже вони почули, що Сам Господь воював з ворогами Ізраїлю.
30 Що ж до царства Йосафата, то воно отримало довколишній спокій, яким наділив його Бог.
Кінець царювання Йосафата
31 Отже, Йосафат і далі владарював у Юдеї. Він зійшов на царський престол, коли йому було тридцять п’ять років, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Його матір, на ім’я Азува, була дочкою Шілхи.
32 Він дотримувався дороги свого батька Аси, й не відхиляючись від неї, чинив те, що було до вподоби Господу.
33 Однак капища на узвишшях не були зруйновані, і народ щиро й від усього серця не навернувся до Бога своїх батьків.
34 Всі інші оповіді про Йосафата, від початку й до кінця, описані в Спогадах Єгу Сина Ханані, й увійшли в Книгу Царів Ізраїлю.
35 Тут лише варто зазначити, що пізніше Юдейський цар Йосафат, об’єднався з Ахазією, сином Ахава, царем Ізраїлю, котрий діяв нечестиво.
36 Він співпрацював з ним в побудові кораблів, які могли би плавати до Таршішу. Вони ті кораблі будували в Еціон-Ґавері .
37 В той час Еліезер, син Додави, з Мареші провістив щодо Йосафата такі слова: Через те що ти об’єднався з Ахазією, Господь зруйнує твої задуми. Тож кораблі були розбиті в гавані, так і не вийшовши до Таршішу.