1 І промовив Елісей: Послухай Господнє слово! Так говорить Господь: У цій годині завтра, мірка пшеничного борошна буде за сикль і дві мірки ячменю за сикль у брамах Самарії! 2 І відповів тристат , на руку якого цар опирався, і сказав Елісеєві: Ось, хіба поробить Господь отвори в небі, щоби збулося це слово? А Елісей сказав: Ось ти побачиш на свої очі, та з того не їстимеш!
3 А біля брами міста були три прокажені чоловіки, і кожний сказав до свого ближнього: Чого ми тут сидимо, доки не помремо? 4 Якщо скажемо: Увійдемо в місто, то в місті голод, і там помремо. Якщо тут сидітимемо, то також помремо. Тож тепер ходімо і попадемо до сирійського табору, може залишать нас живими, і житимемо. А якщо вб’ють нас, то помремо. 5 І вони встали в темряві, щоб іти до сирійського табору, і прийшли до частини сирійського табору, і ось немає там жодного чоловіка. 6 Господь дав чути в сирійському таборі шум колісниць, іржання коней і голос великого війська. І промовив кожний до свого брата: Тепер цар Ізраїля найняв проти нас царів хетів і царів Єгипту, щоби виступили проти нас! 7 І вони піднялися, і в темряві втекли, і залишили свої намети, своїх коней і своїх ослів так, як є в таборі, а втекли задля своєї душі. 8 І ввійшли ці прокажені аж до частини табору, і ввійшли в один намет, попоїли, попили і взяли звідти срібло, золото та одяг, і пішли. Повернулися і ввійшли в інший намет, взяли звідти, пішли і заховали.
9 І сказав кожний своєму ближньому: Не так ми чинимо! Цей день є днем радісної звістки, а ми мовчимо! Якщо чекатимемо аж до світання, то знайдемо беззаконня! Тепер же ходімо, увійдемо і сповістимо в домі царя. 10 І вони прийшли, закричали з брами міста і сповістили їм, гукаючи: Ми ввійшли в сирійський табір, і ось там немає чоловіка і людського голосу, хіба що тільки прив’язаний кінь, осел і їхні намети, так, як є. 11 А воротарі закричали і сповістили всередину до дому царя.
12 І цар встав уночі, і сказав своїм слугам: Я сповіщу вам, що нам учинила Сирія! Вони взнали, що ми голодуємо, вийшли з табору і заховалися в полі, кажучи: Вийдуть з міста, і ми захопимо їх живими та ввійдемо в місто! 13 І відповів один із його слуг, і сказав: Хай візьмуть п’ять оставлених коней, які тут залишились, ось вони є на всю безліч Ізраїля, яка залишилася, тож пошлемо туди і поглянемо. 14 І взяли двох вершників на конях, і цар Ізраїля послав їх за царем Сирії, кажучи: Ідіть і роздивіться! 15 І ті пішли за ними аж до Йордану, і ось уся дорога повна одягу і зброї, які Сирія покинула, коли вона перелякалася. І повернулися посланці, і сповістили цареві.
16 І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була мірка пшеничного борошна за сикль і дві мірки ячменю за сикль, — за Господнім словом.
17 І цар виставив біля брами тристата, на руку якого цар опирався, та народ потоптав його в брамі, і він помер, як і сказав Божий чоловік, котрий сказав це , коли посланець зайшов до нього. 18 І сталося так, як сказав Елісей, звертаючись до царя: Дві мірки ячменю за сикль і мірка пшеничного борошна буде за сикль, — так буде в цій годині завтра в брамі Самарії! 19 Та тристат тоді відповів Елісеєві, і сказав: Хіба ось Господь відкриє отвори в небі, щоби збулося це слово! А Елісей сказав: Ось побачиш це на свої очі, та з того не їстимеш! 20 Так і сталося, його потоптав народ у брамі, і він помер.
1 Відповідаючи, Єлисей сказав: Послухайте Господнє слово! Так говорить Господь: Завтра в цій порі у брамах міста Самарії, мірка першосортного борошна коштуватиме один шекль, як і дві мірки ячменю, – також один шекль!
2 Відповідаючи на це, вельможа царя, на руку якого цар опирався, заперечив Божому чоловікові: Якби навіть Господь поробив отвори в небі, то хіба таке може статись? А Єлисей відповів: Ти це побачиш на власні очі, але нічого з того не споживатимеш!
3 Біля брами міста перебували чотири прокажені чоловіки, і вони сказали один до одного: Невже ми тут сидимо, аби очікувати смерті?
4 Якщо відважимось увійти в місто, то в місті все рівно голод, і там помремо; якщо ж залишимось тут, то також помремо. Давай підемо до сирійського табору. Якщо залишать нас живими, то будемо жити, а якщо нас вб’ють, то загинемо.
Кінець облоги через втечу сирійців
5 Отже, коли вже смеркало, вони вирушили до сирійського табору. Вони підійшли до самого краю табору сирійців, але не побачили там жодної людини,
6 тому що Господь учинив так, що в таборі сирійців почувся гуркіт військових колісниць, іржання коней і галас великого війська, тому вони сказали один до одного: Це Ізраїльський цар найняв проти нас хеттейських царів і єгипетських царів, аби вони вирушили проти нас!
7 Тому, коли почало сутеніти, вони з поспіхом зірвались, залишили свої намети, а також своїх коней та своїх ослів, – тобто увесь табір, як він був, – і втекли, рятуючи своє життя.
8 Тож, підійшовши до краю табору, ці прокажені ввійшли в перший намет; там вони наїлись, напились і, забравши звідти срібло, золото та одяг, пішли й усе це заховали. Повернувшись, увійшли в інший намет й також усе забрали, пішли й заховали.
9 Однак потім вони сказали один до одного: Ми робимо недобре! Сьогоднішній день є днем радісної звістки! Якщо ми промовчимо, чекаючи світанку, то нас чекатиме покарання. Отже, повертаймося і повідомимо про це в царському палаці.
10 Тож вони підійшли, й покликали вартових, що при брамі міста. Розповідаючи їм, вони говорили: Ми прийшли в сирійський табір, а там немає нікого, – не чути навіть людського голосу, а лише прив’язані коні, прип’яті осли та порожні намети, як ніби там щойно проживали люди.
11 Вартові ж загукали й доповіли про це в покої царського палацу.
12 Піднявшись посеред ночі, цар сказав своїм сановникам: Я вам скажу, що сирійці нам готують! Вони знають, що ми голодуємо, тому вони, залишивши табір, притаїлись десь у полі, мовляв: Вони вийдуть з міста, а ми захопимо їх зненацька і вступимо в місто!
13 Тоді один із його сановників сказав: Нехай візьмуть п’ять коней з тих, що ще залишились у місті, – адже і з ними буде те, що й з багатьма Ізраїльтянами, і що залишиться від коней, те і від багатьох Ізраїльтян, які ще не загинули, – і пошлімо їх на розвідини.
14 Тож узяли дві колісниці з кіньми, і цар Ізраїлю послав їх услід за табором сирійського війська, звелівши: Ідіть і роздивіться!
15 Ті їхали слідом за ними аж до самого Йордану, – і от, по всій дорозі валявся одяг та різне знаряддя, яке сирійці з поспіхом залишили. Посланці повернулись, і розповіли про це цареві.
16 Тоді народ вийшов, і розграбував сирійський табір, так що мірка борошна зранку дійсно продавалась за шекель; так само за шекель продавались і дві мірки ячменю, як і провіщало Господнє слово.
17 Цар поставив того вельможу, на руку якого спирався, наглядачем над брамою, але народ затоптав його прямо в брамі до смерті, як і провістив Божий чоловік тоді, коли цар заходив до нього.
18 Отже, сталося так, як сказав Божий чоловік, звертаючись до царя: Завтра, у цій же порі, в брамі міста Самарії дві мірки ячменю коштуватимуть шекель, як і мірка борошна, яка також буде за шекель.
19 Як відомо, тоді той вельможа заперечив Божому чоловікові, говорячи: Якби навіть Господь поробив отвори в небі, то хіба таке провіщення можливе?! А Єлисей тоді сказав: Ти це побачиш на власні очі, але нічого з того не споживатимеш!
20 Так з ним і сталося, – народ його затоптав у брамі до смерті.