1 І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні. 2 І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому. 3 А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля. 4 І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув. 5 Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан? 6 А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали. 7 Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я! 8 Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць. 9 Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені! 10 Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.
11 Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг. 12 І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем. 13 І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика. 14 А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника? 15 І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер. 16 І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!
17 Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана, 18 і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного: 19 Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні! 20 Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних. 21 Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією. 22 Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім. 23 Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів. 24 Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу. 25 Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах. 26 Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов. 27 Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!
Повідомлення про смерть Саула та його синів
1 Це відбулося після смерті Саула. Розгромивши амалекітянців, Давид повернувся в Ціклаґ і перебував там вже два дні.
2 На третій день сталось несподіване : з табору Саула прибув чоловік у розірваному одязі, голова якого була посипана порохом. Опинившись перед Давидом, він упав долілиць на землю і поклонився.
3 І Давид запитав його: Звідки ти прийшов? А той відповів йому: Я врятувався з Ізраїльського табору.
4 Давид з нетерпінням допитувався, аби той сказав йому, що сталось?! Той промовив: Військо розбіглося з поля бою, а багато воїнів полягло вбитими. Загинули також і Саул зі своїм сином Йонатаном.
5 Проте Давид запитав юнака, котрий приніс цю вістку: Звідкіля тобі відомо, що Саул і його син Йонатан загинули?
6 Юнак, який приніс це повідомлення, відповів: Я випадково потрапив на гору Ґілбоа, й побачив Саула, котрий обіперся на свій спис, у той час як на нього напирали колісниці й вершники.
7 Озирнувшись назад і побачивши мене, він підізвав мене, а я сказав: Ось я!
8 Він запитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я – амалекітянець.
9 І він сказав мені: Благаю, підійди до мене і добий мене, – адже моє тіло дерев’яніє , хоч життя в мені ще теплиться.
10 Тож я підійшов до нього, й добив його, розуміючи, що він не переживе своєї поразки. Після цього я зняв з його голови царський вінець та браслет, що був на його руці, та приніс їх сюди – тобі, моєму володареві .
11 Тоді Давид схопився за свій одяг й роздер його; зробили так і всі мужі, що були з ним.
12 Вони гірко ридали, плакали й постили до вечора, сумуючи за Саулом і за його сином Йонатаном, а також за Господнім народом, – усіма Ізраїльтянами, котрі полягли від меча.
13 Після того Давид запитав юнака, що приніс йому вістку: Звідки ти? А той відповів: Я – син чоловіка, амалекітянського приходця.
14 І Давид сказав йому: Як же ти не побоявся підняти свою руку, щоб убити Господнього помазаника?
15 Покликавши одного зі своїх слуг, Давид сказав: Іди й позбав його життя! Той ударив його мечем , і він помер.
16 Перед тим Давид сказав йому: Твоя кров нехай впаде на твою голову, оскільки твої уста засвідчили проти тебе, сказавши: Я вбив Господнього помазаника!
«Пісня про лук» – жалобна пісня Давида
17 Давид же оплакував Саула та його сина Йонатана складеною ним, піснею жалоби.
18 Він заповів, аби навчили Юдиних нащадків співати пісню про лук, записану в Книзі Праведного . Ось її зміст :
19 Доблесть твоя, о Ізраїлю полягла на твоїх узгір’ях… Як же попадали лицарі!‥
20 Не розповідайте про це в Ґаті й не оголошуйте на перехрестях вулиць Ашкелона, щоб не раділи филистимські дівчата, й не веселились дочки необрізаних.
21 Гори Ґілбоа! Нехай не зрошує вас ні роса, ні дощ! Ваші поля не знатимуть врожаїв, адже там зрадливо були заплямовані щити витязів, у тому числі й щит Саула, наче він не був змащений олією .
22 Поки не полилась кров полеглих і жир хоробрих ворогів, лук Йонатана не переставав вражати, і меч Саула не повертався даремно.
23 Сауле і Йонатане, що жили в любові та згоді; були разом за свого життя і нерозлучні в час смерті; ви були швидші за орлів і сильніші за левів.
24 Дочки Ізраїльські! Плачте за Саулом, який одягав вас у кармазин з прикрасами; котрий оздоблював ваш одяг золотом.
25 Як же полягли витязі під час битви!? Йонатан убитий на висотах твоїх.
26 Тужу за тобою, мій брате Йонатане! Який же ти мені дорогий! Прекраснішою за жіночу любов була для мене любов твоя.
27 Ой, попадали лицарі, й загинула військова зброя!