1 І довготривалою була війна між домом Саула та між домом Давида. І дім Давида поступав уперед і зміцнявся, а дім Саула відступав і слабшав.
2 У Хевроні в Давида народилися сини: його первородний був Амнон від Ахінооми з Єзраела, 3 його другий син — Далуя від Авіґеї, кармилійки, і третій — Авесалом, син Маахи, дочки Толмії, царя Ґесіра, 4 і четвертий — Орнія, син Фенґіти, і п’ятий — Саватія від Авітали, 5 і шостий — Єтераама, від Еґли, жінки Давида. Вони народилися в Давида в Хевроні.
6 І сталося, коли була війна між домом Саула і між домом Давида, то Авенир був тим, хто утримував дім Саула. 7 У Саула була наложниця Ресфа, дочка Яла. І Мемфівостей, син Саула, сказав до Авенира: Як це ти ввійшов до наложниці мого батька? 8 І Авенир дуже розлютився через слова Мемфівостея. І сказав йому Авенир: Хіба я є псячою головою? Сьогодні я вчинив милосердя з домом твого батька Саула, а також з братами і знайомими, і не перейшов до дому Давида, а ти сьогодні шукаєш у мене несправедливості через жінку! 9 Це нехай учинить Бог Авенирові, і це нехай йому додасть, бо так, як поклявся Господь Давидові, так учиню йому в цей день, 10 щоб забрати царство від дому Саула й підняти престол Давида над Ізраїлем і над Юдою від Дана аж до Вирсавії! 11 Мемфівостей не зміг більше відповісти Авенирові й слова, тому що боявся його.
12 І Авенир відразу відіслав послів до Давида в Телам, де він перебував, кажучи: Склади зі мною твій завіт, і ось моя рука з тобою, щоби повернути до тебе весь дім Ізраїля. 13 І сказав Давид: Добре, я складу з тобою завіт, тільки я в тебе прошу одну річ, кажучи: Не побачиш мого обличчя, якщо не приведеш Мелхолу, дочку Саула, коли ти прийдеш побачити моє обличчя. 14 І відіслав Давид послів до Мемфівостея, сина Саула, кажучи: Віддай мені мою жінку Мелхолу, яку я отримав за сто крайніх плотей филистимців! 15 І послав Мемфівостей, і взяв її в її чоловіка, у Фалтіїла, сина Селли. 16 Її чоловік ішов з нею, плачучи за нею, аж до Варакіма. І сказав йому Авенир: Іди, повернися! І той повернувся.
17 І промовив Авенир до старійшин Ізраїля, кажучи: Учора й третього дня ви шукали Давида, щоб царював над вами. 18 Тепер же вчиніть, бо Господь говорив до Давида, кажучи: Рукою мого раба Давида спасу Ізраїля з руки филистимців і з руки всіх їхніх ворогів. 19 І заговорив Авенир до вух Веніаміна. І пішов Авенир, щоб говорити до вух Давида в Хевроні все, що милим було в очах Ізраїля і в очах усього дому Веніаміна. 20 І прийшов Авенир до Давида в Хеврон, а з ним — двадцять мужів. А Давид зробив бенкет Авенирові та мужам, які з ним. 21 І промовив Авенир до Давида: Встану і піду, і зберу до мого володаря-царя весь Ізраїль, і складу з тобою завіт, і царюватимеш над усіма, над чим бажає твоя душа. І Давид відіслав Авенира, і він пішов у мирі. 22 І ось слуги Давида та Йоав приходили з подорожі й несли із собою численну здобич. Авенира не було з Давидом у Хевроні, бо він відіслав його і відпустив у мирі. 23 Йоав і все його військо прийшли, і сповістили Йоавові, кажучи: До Давида приходив Авенир, син Нира, і він його відіслав, і той відійшов у мирі. 24 І ввійшов Йоав до царя, і сказав: Що це вчинив ти? Ось до тебе приходив Авенир, тож навіщо ти його відіслав, і він відійшов у мирі. 25 Хіба ти не знаєш злоби Авенира, сина Нира, що він прийшов, щоб тебе обманути і пізнати твій вихід і твій вхід, і пізнати все, що ти чиниш?
26 І повернувся Йоав від Давида, і відіслав послів за Авениром, і повертають його від джерела Сеірама. А Давид не знав. 27 І повернувся Авенир у Хеврон, і звернув його Йоав на сторону від брами, щоб говорити з ним, роблячи засідку, а там ударив його в живіт, і він помер за кров Асаїла, брата Йоава. 28 Після цього почув Давид і сказав: Невинний я і моє царство перед Господом навіки за кров Авенира, сина Нира. 29 Нехай зійде вона на голову Йоава і на весь дім його батька, і в домі Йоава хай не переведеться той, хто має хворобливі виділення, і прокажений, хто тримає палицю, і хто поляже від меча, і кому бракує хліба! 30 А Йоав і його брат Авесса зробили засідку на Авенира за те, що він убив Асаїла, їхнього брата, у Ґаваоні на війні. 31 І промовив Давид до Йоава і до всього народу, який з ним: Роздеріть ваш одяг і підпережіться мішковиною, і оплакуйте Авенира! І цар Давид ішов за марами. 32 І ховають Авенира в Хевроні. Цар підвищив свій голос і заплакав над його гробницею, і весь народ плакав над Авениром. 33 І заплакав цар над Авениром, і сказав: Хіба смертю Навала помирає Авенир? 34 Твої руки не були зв’язані, твої ноги — не в колодках. Не прийшов ти, як Навал, ти впав перед синами несправедливості! І весь народ зібрався оплакувати його. 35 І прийшов увесь народ вмовити Давида їсти хліб, коли ще був день, та Давид поклявся, кажучи: Це нехай учинить мені Бог, і це додасть, коли до заходу сонця скуштую хліба чи будь-чого! 36 І весь народ пізнав, і милим було перед ними все, що зробив цар перед народом. 37 І пізнав увесь народ і весь Ізраїль у той день, що не від царя вийшов наказ убити Авенира, сина Нира. 38 І промовив цар до своїх слуг: Хіба ви не знаєте, що великий проводир у цей день упав у Ізраїлі, 39 і що я сьогодні є родичем і ставлеником царя, а ці мужі, сини Саруї, гірші за мене. Нехай віддасть Господь тому, хто чинить погане, за його злом.
1 Однак, ще довго тривала війна між родом Саула та родом Давида. Проте влада Давида дедалі більше зміцнювалась, а рід Саула поступово слабшав.
Сини Давида
2 У Хевроні в Давида народились сини: його первістком був Амнон від Ахіноами, єзреелітки;
3 його другим сином був Кілеав від Авігеї, колишньої дружини кармелійця Навала; третій – Авесалом, син Маахи, дочки гессурського царя Талмая;
4 четвертий – Адонія, син Хаґґіти; п’ятий – Шефатія, син Авітали,
5 а шостий – Їтреам, від Давидової дружини Еґли. Всі вони народились у Давида в Хевроні.
Союз Давида з Авнером
6 Тим часом, поки точилась війна між родом Саула й між родом Давида, Авнер все більше зміцнював свою владу над родиною Саула.
7 У Саула була наложниця, на ім’я Ріцпа, дочка Айя. Якось Ішбошет дорікнув Авнеру: Як ти посмів увійти в інтимні стосунки з наложницею мого батька?
8 Авнер від цих слів Ішбошета дуже розлютився, й сказав йому: Хіба я – всього лише собача голова серед Юдиних нащадків? У той час коли я чиню добродійство родині твого батька Саула, його братам та його приятелям, й не допускаю, аби ти потрапив у руки Давида, ти сьогодні мене дорікаєш через якусь жінку!?
9 Тож нехай зробить Бог Авнерові це, та ще додасть, якщо я не учиню Давидові того, в чому Господь йому присягнувся, а саме :
10 відняти царство від роду Саула й піднести над Ізраїлем та над Юдою трон Давида від Дана й аж до Вірсавії.
11 Ішбошет не наважився більше суперечити Авнерові, оскільки боявся його.
12 Тим часом Авнер відрядив від себе особисто до Давида послів зі словами: Кому належить край? – і додав: Уклади зі мною союз, і я сприятиму тобі, аби привернути до тебе весь Ізраїль.
13 Добре, – відповівДавид , – я укладу з тобою союз, лише ставлю перед тобою одну умову, а саме: Ти не побачиш мого обличчя, поки не спровадиш до мене дочку Саула, Мелхолу, тоді й ти прийдеш, аби зустрітись зі мною.
14 Після цього Давид направив до Саулового сина Ішбошета посланців з такими словами: Віддай мені мою дружину Мелхолу, яку я собі викупив за сто крайніх обрізань филистимців!
15 Ішбошет послав й відібрав Мелхолу від її чоловіка, Палтіїла, Лаїшового сина.
16 Проводжаючи, її чоловік постійно плакав за нею аж до самого Бахуріма. Там Авнер промовив до нього: Досить, повертайся! І той повернувся.
17 Авнер звернувся також до старійшин Ізраїлю зі словами: Ви вже давно бажали, аби Давид царював над вами.
18 Тому зробіть це зараз, оскільки Господь сказав про Давида такі слова: Рукою мого слуги Давида Я врятую мій народ, Ізраїль, від влади филистимців та від рук всіх інших їхніх ворогів.
19 Розмовляв Авнер також з веніямінцями. Після цього Авнер пішов у Хеврон, щоб розповісти Давидові про все, що було б добрим для всього Ізраїлю, а також для всього племені Веніяміна.
20 Коли ж Авнер, разом із двадцятьма мужами, прийшов до Давида в Хеврон, Давид влаштував для Авнера та людей, які були з ним, бенкет.
21 Тоді Авнер промовив до Давида: Я готовий піти й зібрати до мого володаря царя весь Ізраїль, і нехай вони укладуть з тобою Заповіт, аби ти царював над усіма, чого якраз бажає і твоя душа. Давид відпустив Авнера, і той з миром пішов.
Йоав вбиває Авнера
22 Тим часом повернулись з походу воїни Давида на чолі з Йоавом, й принесли з собою велику здобич. Але Авнера вже не було у Давида в Хевроні, позаяк він відпустив його, і той пішов з миром.
23 Щойно Йоав з усім військом повернулись, як Йоавові повідомили, мовляв: Приходив до царя Авнер, син Нера, а він його відпустив, і той з миром пішов.
24 Тоді Йоав прийшов до царя, і сказав: Що ти наробив? Ось до тебе приходив Авнер, – навіщо ти його відпустив, дозволивши відійти?
25 Адже ти добре знаєш Авнера, сина Нера, – він приходив, аби тебе обманути й дізнатись про твої плани, вивідати, що маєш намір робити!
26 Вийшовши від Давида, Йоав відправив за Авнером посланців, які його завернули від криниці Сіри. Давид же про це не знав.
27 Коли Авнер повернувся в Хеврон, Йоав відізвав його вбік на середині брами, буцімто поговорити з ним наодинці. Там, щоб помститися за кров свого брата Асаїла, вдарив Авнера в живіт, і той помер.
28 Коли пізніше довідався про це Давид, то сказав: Невинуватий ні я, ні моє царство перед Господом повіки за кров Авнера, сина Нера.
29 Нехай вона впаде на голову Йоава та на весь дім його батька; нехай у родині Йоава не переведуться ті, котрі страждають течивістю і проказою, котрі ходять на милицях, котрі гинуть від меча, та вмирають з голоду!
30 Отже, Йоав зі своїм братом Авішаєм убили Авнера за те, що той позбавив життя їхнього брата Асаїла, під час битви в Ґівеоні .
Давид оплакує Авнера
31 Після цього Давид наказав Йоаву і всім воїнам, що були з ним: Розірвіть ваш одяг і вдягніться у веретище, й оплакуйте Авнера! Сам цар Давид йшов за похоронними марами.
32 Коли в Хевроні ховали Авнера, цар плакав, голосно ридаючи над могилою Авнера; його оплакував і весь народ.
33 Ридаючи над Авнером, цар примовляв: Хіба Авнер повинен був померти смертю негідника?
34 Адже твої руки не були зв’язані, твої ноги не були закуті в кайдани. Ти загинув як той, хто падає від нанесеного удару злочинця! Слухаючи це, весь народ плакав ще більше.
35 І коли весь озброєний люд, ще за дня зібрався, вмовляючи Давида, аби він щось з’їв, то Давид присягнувся, говорячи: Нехай так і так учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо я до заходу сонця скуштую хліба або щось інше!
36 А коли весь народ країни про це довідався, то схвалив дії царя; як і все, що робив цар, було до вподоби всіх людей.
37 У той день усе військо, як і весь Ізраїль, зрозуміли, що цар непричетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Звертаючись до своїх воїнів і наближених , цар сказав: Пам’ятайте, що сьогодні в Ізраїлі загинув великий і мужній чоловік!
39 Я сьогодні ще слабкий, хоч і помазаний на царя, а ці мужі, сини Церуї, потужніші за мене. Тож нехай Господь відплатить кожному, хто чинить лихе, як учинив зло Йоав .