1 І почув Мемфівостей, син Саула, що Авенир помер в Хевроні, і опустилися його руки, і всі ізраїльські мужі ослабли. 2 А в Мемфівостея два мужі — проводирі угрупувань сина Саула, ім’я одного — Ваана, ім’я другого — Рихав, сини Реммона з Вирота, із синів Веніаміна (адже Вирот належав синам Веніаміна). 3 І втекли виротейці до Ґеттема, і там жили аж до цього дня. 4 (Йонатан, син Саула, мав сина, з ураженими ногами. Він був п’ятилітнього віку, коли з Єзраїла прийшла вістка про Саула і Йонатана, його сина, і його опікунка взяла його та втекла. І сталося, що коли вона поспішала і відходила, то він упав і став кульгавим, його ім’я також було Мемфівостей).
5 І пішли сини Реммона з Вирота, Рехав і Ваана, і ввійшли в спеку дня в дім Мемфівостея, а він у південь спав на ліжку. 6 І ось воротар дому віяв пшеницю, задрімав і заснув. Тож брати Рехав і Ваана крадькома пройшли 7 і ввійшли в дім, а Мемфівостей спав на своєму ліжку у своїй спальні. Його били і вбили, відрубали йому голову, взяли його голову та йшли дорогою на захід усю ніч. 8 Вони принесли голову Мемфівостея Давидові в Хеврон і промовили до царя: Ось голова Мемфівостея, сина Саула, твого ворога, який шукав твоєї душі, і Господь дав володареві-царю помсту над твоїми ворогами в цей день, — над Саулом, твоїм ворогом, і його потомством!
9 А Давид так відповів Рехавові та Ваані, його братові, синам Реммона з Вирота: Нехай живе Господь, Який спас душу мою від усякого смутку, — сказав він їм, — 10 адже той, хто сповістив мені, що помер Саул, він був як той, хто звіщав приємне переді мною! Та я схопив його і вбив у Секелаку, — того, який думав, що я дам винагороду. 11 Тепер же мужі негідні вбили праведного чоловіка в його домі на його ліжку. Тож тепер я домагатимуся його крові з вашої руки і вигублю вас із землі! 12 І Давид дав наказ своїм слугам, і вони вбили їх, відрубали їхні руки та їхні ноги, і повісили їх біля джерела в Хевроні. А голову Мемфівостея поховали в гробниці Авенира, сина Нира.
Вбивство Ішбошета
1 Коли син Саула, Ішбошет, довідався, що Авнер загинув у Хевроні, то опустилися його руки, а весь Ізраїль засмутився і був украй збентежений.
2 У цього Саулового сина було два видатних мужа, – командири військових загонів: ім’я одного з них було Баан, а другого – Рехав, сини Ріммона з Беерота, із племені Веніяміна. Адже тоді Беерот належав Веніямінові.
3 Колишні мешканці Беерота втекли до Ґіттаїма, і там проживають приходцями аж по сьогодні.
4 А в Йонатана, сина Саула, був кульгавий син. Адже коли йому було п’ять років, із Єзреела прийшла вістка про смерть Саула та Йонатана. Тоді його підхопила нянька, щоб утікати, але так сталося, що, втікаючи, вона дуже поспішала, а тому він випав з її рук і окривів. Звали його Мефівошет.
5 Отже, сини Ріммона з Беерота, Рехав і Баан, під час денної спеки ввійшли в дім Ішбошета, коли той у південь відпочивав на ліжку.
6 Вони зайшли в дім, ніби взяти пшениці; Рехав і його брат Баан, вразили його в живіт і втекли .
7 Було так : увійшовши в дім, вони застали його сплячим на своєму ліжку в своїй спальні; тоді й вдарили його і, позбавивши життя, відсікли йому голову. Забравши голову Ішбошета, вони всю ніч йшли степовою дорогою.
8 Вони принесли його голову Давидові в Хеврон, і сказали царю: Ось тобі голова Ішбошета, сина твого ворога Саула, котрий хотів позбавити тебе життя. Господь сьогодні учинив помсту над Саулом і його нащадками за нашого володаря, царя!
9 Але Давид відповів Рехавові та його братові Баану, синам Ріммона з Беерота: Як живий Господь, Який рятував моє життя від усякого нещастя,
10 якщо того, хто повідомив мені про смерть Саула, вважаючи свою вістку приємною для мене, я, замість того, щоб дати йому за це нагороду , стратив його в Ціклазі, –
11 то тим більше тепер, коли люди-негідники вбили чесного мужа в його домі на власному ліжку?! Невже я не повинен зажадати його крові з ваших рук, і знищити вас з поверхні землі?
12 Тож Давид наказав своїм воїнам, аби вони вбили їх, відтяли їхні руки та їхні ноги, й повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ішбошета взяли й поховали в гробниці Авнера, в Хевроні.