1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 І ти, людський сину, що буде з дерева лози з усіх галузок дерев, що є між деревами лісу? 3 Чи візьметься з нього деревина, щоб робити діло? Чи візьметься з нього кілок, щоб повісити на ньому всякий посуд? 4 Хіба що у вогонь вкинеться на знищення, вогонь вигублює його річне чищення, і воно зовсім пропаде. Чи буде корисним для діла? 5 Ані ще як воно ціле є, не буде на діло. Бо коли й вогонь його зовсім знищить, чи ще буде на діло? 6 Через це скажи: Так говорить Господь: Як дерево лози між деревами лісу, яке Я дав на знищення вогнем, так Я дав тих, що живуть в Єрусалимі! 7 І Я дам Моє обличчя проти них. З вогню вийдуть, і вогонь їх пожере, і пізнають, що Я — Господь, коли Я скріплю проти них Моє обличчя. 8 І дам землю на знищення за те, що вони впали падінням, — говорить Господь.
Мешканці Єрусалима – ні на що непридатна виноградна галузка
1 Було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, чим деревина виноградної лози краща від усякого іншого дерева, або виноградна галузка – від галузок лісових дерев?
3 Чи беруть його (виноградної лози) деревину, аби виготовити з неї якийсь предмет? Хіба можна з неї зробити хоча б кілок, аби повісити на ньому будь-який посуд?
4 І от вкинули шматок лози у вогонь, – обгоріли його обидва кінці, обвуглилась його середина… Хіба можна з нього після того зробити щось корисне?
5 Якщо цей шматок лози, – коли ще був цілим, – ні на що не був придатний, то тим більше тепер, коли він обгорів у вогні, – хіба можна з нього зробити якусь річ?
6 Тому так говорить Владика Господь: Як виноградну деревину з-поміж лісових дерев, яку Я віддав вогню на спалення, так Я віддам, як здобич , мешканців Єрусалима!
7 Я зверну Своє обличчя проти них, – з одного вогню вийдуть, а інший вогонь їх знищить, після чого зрозуміють, що Я – Господь, – особливо коли Я скерую проти них Мій погляд.
8 Я зроблю пустелею їхню країну за віроломство щодо Мене, – говорить Владика Господь.