1 І до мене було Господнє слово в дев’ятому році, у десятому місяці, на десятий день місяця, що промовляло: 2 Людський сину, записуй собі кожного дня від цього дня, в який цар Вавилону пішов проти Єрусалима, від сьогоднішнього дня, 3 і скажи притчу проти дому, що засмучує, і скажеш їм: Так говорить Господь: Постав казан і налий у нього води, 4 і кинь у нього порізане, усяке гарне порізане, литку і лопатку, очищені від костей, 5 взяте з вибраної худоби, і пали кості під ними. Заварив, зварив і спік його кості посеред нього.
6 Через це так говорить Господь: Місто крові — казан, в якому є іржа на ньому, й іржа з нього не зійшла, по частині її вивів, — не впав на нього жереб. 7 Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, аби покрити його землею. 8 Щоб вийшов гнів на помсту, щоб Я дав помститися за його кров на гладкому камені, щоб її не покрити. 9 Через це так говорить Господь: І Я побільшу полум’я, 10 помножу дрова і запалю вогонь, щоб м’ясо розварилося, і випарувалась юшка, 11 щоб стояло на вугіллі, щоби його мідь нагрілася, розпеклася і розтопилася посеред його нечистоти, і щоби зникла його іржа! 12 Та не зійде з нього його велика іржа, і його іржа буде на сором, 13 тому що ти опоганювалося. А що, коли ще не очистишся, доки виповню Мій гнів?
14 Я, Господь, сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю і не помилую! За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, — говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кров’ю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти — нечиста, славна, і багато засмучуєш.
15 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 16 Людський сину, ось Я забираю в тебе пожадання твоїх очей у бойовому поході. Не турбуйся, ти навіть не плакатимеш! 17 Стогін крові, стегна, є жалоба. Твоє волосся не буде на тобі заплетене і твоє взуття — на твоїх ногах, ти не будеш потішена їхніми устами, і людського хліба не їстимеш.
18 І я заговорив до народу вранці так, як мені ввечері було заповідано. І я зробив вранці так, як мені заповідано. 19 І сказав мені народ: Чому не сповіщаєш нам, що це є, і що ти чиниш? 20 І я сказав їм: До мене було Господнє слово, що промовляло: 21 Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю Мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини та ваші дочки, яких ви покинули, упадуть від меча. 22 І зробите так, як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людського хліба, 23 і ваші чуприни — на вашій голові, і ваше взуття — на ваших ногах. І не плакатимете, і не ридатимете, а розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата. 24 І Єзекіїл буде вам на знак. Саме так, як він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я — Господь.
25 І ти, людський сину, чи не в день, коли забираю в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духу, їхніх синів і їхніх дочок, 26 чи не в той день прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі у вуха? 27 У той день відкриються твої уста до того, що врятувався, і заговориш, і більше не мовчатимеш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я — Господь.
Притча про заіржавілого казана
1 Дев’ятого року (царювання Седекії) десятого місяця, в десятий день місяця , було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, запиши собі докладно дату цього дня, адже саме сьогодні вавилонський цар здійснив облогу Єрусалима.
3 Сповісти цьому бунтівничому племені притчу, й скажи їм що говорить Владика Господь: Візьми казан, постав і налий у нього води.
4 Поклади в нього шматки м’яса, – щонайкращі куски: стегно і лопатку, – наповни його добірними кістками.
5 Усе це візьми з найкращих овець від отари. Разом з дровами поклади у вогонь під котлом і кості. Нехай кипить усе доти, поки не розваряться у ньому кістки.
6 Тому що так говорить Владика Господь: Горе місту крові, – цьому заіржавілому казану, від якого іржа ніяк не відстає! Виймай з нього шматок за шматком, не вибираючи їх (шматків ) за жеребом,
7 оскільки пролита посеред нього кров залишилась у ньому, – адже вона проливалась на голій скелі, – кров не була пролита на землю, де б вона покрилась порохом.
8 Щоб викликати в Собі гнів і відплатити помстою, Я залишив пролиту ним кров на голій скелі, й вона нічим не прикрита.
9 Тому й говорить Владика Господь: Горе місту крові! Я розпалю велике вогнище,
10 а ти назбирай якомога більше дров, розпали вогонь, щоб зварилось м’ясо, – злий бульйон, щоб згоріли кості.
11 Після цього залиш порожній казан на його вугіллі, щоб добре розігрівся, а його мідь розпеклась до білого, аби розтопилась у ньому вся його нечистота, і щезла його іржа!
12 Проте уся та важка праця виявилась даремною, груба іржа не відстає від нього, – навіть вогонь його іржі не знищив.
13 Твоя нечистота вкрай огидна! Скільки Я не намагався тебе (Єрусалиме ) очистити від твого бруду, ти не очистився. Ти вже не станеш чистим, аж поки не зіллється на тебе увесь Мій гнів!
14 Я, Господь, це сказав, і воно станеться, – Я виконаю! Не відміню, не помилую і не пожалію! Судитимуть тебе, відповідно до твого життя, – за твоїми вчинками, – говорить Владика Господь.
Ознака смерті дружини Єзекіїля
15 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
16 Сину людський, ось Я несподівано візьму в тебе втіху твоїх очей, дружину . Але ти не голоси, не плач, і нехай не з’явиться в тебе жодна сльозинка.
17 Мовчки зітхай, й не справляй за померлою жалоби, – обвий свою голову завоєм, узуйся в свої сандалії, не закривай бороди, і не їж принесеного людьми хліба .
18 Вранці я розповів про це людям, а ввечері померла моя дружина. Наступного дня зробив я так, як мені було наказано.
19 Тоді люди мене запитали: Чи не повідомиш нам, що означає усе те, що ти робиш?
20 І я відповів їм: До мене було Господнє слово такого змісту:
21 Передай Ізраїлевому роду те, що говорить Владика Господь: Ось Я віддаю на опоганення Мою Святиню , – гордість вашої сили, утіху ваших очей та найдорожче ваших душ. Ваші сини та ваші дочки, яких ви там залишили, поляжуть від меча.
22 Але ви маєте чинити так, як зробив я. Не закривайте своєї бороди і не їжте принесеного людьми хліба жалоби ;
23 Завої ваші залишатимуться на ваших головах, й ваше взуття – на ваших ногах. Не будете їх оплакувати й ридати, але знемагаючи й усвідомлюючи власні провини, кожен стогнатиме перед своїм ближнім.
24 Отже, Єзекіїль буде вашою ознакою. Саме так, як учинив він, так будете робити й ви, коли це станеться. Тоді зрозумієте, що Я є Владикою Господом.
25 Щодо тебе, сину людський, то в той день, коли візьму в них їхню опору, радість їхньої слави, утіху їхніх очей й сподівання їхніх душ, – їхніх синів і їхніх дочок, –
26 саме в той день прийде до тебе втікач, який врятується, аби повідомити, що трапилось.
27 Того дня повернеться до тебе дар мови разом з прибуттям того, що врятувався, – ти почнеш розмовляти й більше не мовчатимеш. Ти станеш для них ознакою, й вони пізнають, що Я – Господь.