1 Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. 2 Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно : Поклади свою руку під моє стегно 3 і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, 4 а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. 5 Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? 6 Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! 7 Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. 8 А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! 9 І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.
10 З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. 11 А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, 12 і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. 13 Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; 14 і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.
15 І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. 16 Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла. 17 А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. 18 Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, — 19 аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. 20 Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам.
21 А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. 22 Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони, 23 і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати? 24 Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. 25 А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати. 26 Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві, 27 та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.
28 І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. 29 Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. 30 І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках — браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, — то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела, 31 і сказав йому: Ну ж бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. 32 Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. 33 Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.
34 І він сказав: Я слуга Авраама. 35 Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. 36 А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. 37 А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, — на їхній землі. 38 Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. 39 Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? 40 А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, — 41 і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду, і тобі не дадуть, — будеш вільний від своєї клятви.
42 Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, — пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! 43 Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, — 44 скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, — це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. Із цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. 45 І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. 46 Вона швидко зняла із себе відро і сказала: Пий ти, і твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. 47 Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. 48 Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. 49 Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, — скажіть мені, і якщо ні, — також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50 У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. 51 Ось Ревека перед тобою. Бери, іди, і нехай буде дружиною синові твого пана, — так, як сказав Господь. 52 І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. 53 А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. 54 І їли й пили — він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 55 Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. 56 Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 57 Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. 58 Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. 59 І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. 60 Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. 61 Уставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили із чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.
62 А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. 63 Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. 64 І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда 65 і запитала слугу: Хто цей чоловік, який іде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя . 66 А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. 67 Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.
Ісаак і Ревека
1 Авраам дуже постарів, увійшов у похилий вік. Господь продовжував благословляти Авраама в усьому.
2 Якось сказав Авраам своєму старшому над його домом слузі, відповідальному за все його майно : Поклади свою руку під моє стегно
3 і присягнися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові дружини з дочок ханаанського народу , серед якого я живу,
4 а підеш до мого рідного краю, до моєї рідні, і звідти візьмеш дружину для мого сина Ісаака.
5 Слуга сказав йому: А якщо жінка не захоче піти зі мною до цієї землі, то чи мав би я повернути твого сина в край, звідки ти вийшов?
6 Та Авраам заперечив: У жодному разі не повертай мого сина туди!
7 Господь, Бог неба, Який вивів мене з дому мого батька та із краю мого народження, із клятвою сказав мені: Цю землю Я дам твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина.
8 А якщо жінка не забажає піти з тобою, то будеш вільний від присяги мені. Лишень мого сина не повертай туди!
9 І поклав раб свою руку під стегно свого пана Авраама, і присягнув йому в тій справі.
10 Слуга взяв із собою десять верблюдів з числа верблюдів свого господаря, навантажив їх усяким добром свого господаря, піднявся і вирушив у Месопотамію, до міста Нахора.
11 Надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він зупинив верблюдів за містом, біля криниці з водою,
12 і сказав: Господи, Боже мого господаря Авраама, пошли мені сьогодні успіх та вияви милість до мого господаря Авраама!
13 Ось я стою біля джерела води, куди дочки мешканців міста приходять брати воду.
14 Нехай же станеться так: дівчина, яку я попрошу нахилити до мене свого глека, щоб я напився, скаже: Пий! Я напою також і твоїх верблюдів, – буде тією, котру Ти приготував Своєму рабові Ісаакові. З цього я дізнаюся, що Ти виявив милість моєму господарю.
15 Слуга ще не закінчив молитись, як вийшла із глеком на плечі Ревека, що народилася в Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, Авраамового брата.
16 Дівчина була на вигляд дуже гарна, – дівиця, яка ще не знала чоловіка. Підійшовши до джерела, вона наповнила свого глека водою й рушила, щоб іти далі.
17 У той час слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай мені, будь ласка , трохи напитися з твого глека води.
18 Вона відповіла: Пий, мій пане! І з поспіхом зняла свого глека з плеча й дала йому напитися.
19 Коли ж він закінчив пити, вона сказала: Твоїм верблюдам я також наберу води, поки вони не нап’ються.
20 Негайно пішла, вилила воду зі свого глека до корита, і знову побігла до криниці набрати води. Дівчина начерпала води всім верблюдам.
21 Чоловік мовчки придивлявся до неї, бажаючи усвідомити, чи є це саме та дорога, на яку спрямовує його Господь, чи ні.
22 Щойно верблюди перестали пити, слуга взяв золоту сережку, вагою півшекеля, і два браслети на її руки, вагою десять шекелів золота,
23 та й запитав: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби можна було переночувати?
24 Вона відповіла: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, котрого вона народила Нахорові.
25 А соломи і паші в нас багато, – продовжила дівчина, – є в нас і місце, аби переночувати.
26 Тож чоловік, схилившись долілиць, поклонився Господеві
27 і сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, що не відвернув своєї милості та вірності від мого господаря. Мене ж Господь успішно привів до дому братів мого господаря.
28 Побігла дівчина і розповіла в домі своєї матері про все, що сталось.
29 Ревека мала брата на ім’я Лаван. І побіг Лаван до чоловіка надвір до джерела.
30 А коли зауважив у своєї сестри сережку, а на руках – браслети, і коли почув слова своєї сестри Ревеки про те, що їй говорив той чоловік, то поспішив до мандрівника, який стояв біля верблюдів неподалік джерела,
31 і сказав йому: Заходь, благословенний Господом! Чому стоїш надворі? Я вже приготував домівку і місце для верблюдів.
32 Тож чоловік (слуга Авраама ) увійшов до хати, а Лаван розвантажив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, а також приніс води для його (слуги) ніг і ніг людей, що були з ним.
33 Після цього дали йому їсти, однак він сказав: Не їстиму, доки не розповім про свою справу. Тож (Лаван ) сказав: Говори!
34 І він почав говорити: Я – слуга Авраама.
35 Господь щедро поблагословив мого господаря, і він став великим. Дав йому Господь овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.
36 Та й Сарра, дружина мого пана, вже в його похилому віці, народила моєму господарю сина. Авраам віддав йому все, що належало йому.
37 А мене мій господар попросив заприсягнути, що не візьму дружини для його сина з-поміж дочок ханаанського народу, на землі якого він проживає.
38 Ти неодмінно підеш до дому мого батька, – сказав він, – до мого роду, і звідтіля візьмеш дружину для мого сина.
39 Але я сказав своєму господарю: А якщо жінка не піде зі мною?
40 Він мені відповів: Господь, в присутності Якого я ходжу, пошле Свого ангела з тобою, й тобі пощастить у дорозі; ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька.
41 Ти будеш вільний від своєї клятви лише тоді, коли підеш до мого роду й тобі не дадуть, – тільки в такому разі ти будеш вільний від даної мені присяги.
42 Тож, прибувши сьогодні до джерела, я молився: Господи, Боже мого господаря Авраама! Пошли, благаю, успіх на моєму шляху, яким я нині прямую!
43 Ось я стою біля джерела води. Нехай же дівчина, котра прийде набрати води і до якої я звернусь з проханням: Дай мені, будь ласка , напитися трохи води з твого глека,
44 скаже мені: Напийся ти сам, а я і твоїх верблюдів напою, – буде тією жінкою, яку обрав синові мого пана Господь.
45 Перш ніж закінчив я це говорити у своїх думках, як прийшла Ревека зі своїм глеком на плечі. Вона спустилася до джерела і набрала води . Я ж попросив її: Дай, будь ласка, мені напитися.
46 Вона швиденько зняла з себе глека і сказала: Пий, я і твоїх верблюдів також напою. Тож напився я, а вона напоїла моїх верблюдів.
47 Тоді я запитав її: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я – дочка Бетуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мілка. Тож я дав їй сережку для носа й браслети на її руки.
48 Після того , схилившись долілиць, я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого господаря Авраама, Який провадив мене правильною дорогою, аби взяти дочку брата мого господаря для його сина.
49 Тому, якщо ви маєте бажання виявити милість і шану моєму господарю, скажіть про це мені; якщо ж ні, дайте також мені знати, щоб я повернув праворуч або ліворуч.
50 У відповідь Лаван та Бетуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі сказати ні злого, ні доброго.
51 Ось Ревека перед тобою. Бери її та йди і нехай вона буде дружиною синові твого господаря, як визначив Господь.
52 Коли слуга Авраама почув їхні слова, то поклонився Господеві до землі.
53 Вийнявши срібні та золоті речі й одяг, він дав Ревеці; дав також подарунки її братові й матері.
54 Після цього їли й пили – він та люди, що були з ним. А коли встали вранці, слуга сказав: Відпустіть мене до мого господаря.
55 Але її брат й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами хоча б днів десять, а після цього піде.
56 Слуга ж відповів: Не затримуйте мене, бо Господь пощастив мені в дорозі. Тож і ви відпустіть мене, щоб я повернувся до мого господаря.
57 Вони сказали: Покличмо дівчину і запитаймо її.
58 Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона відповіла: Піду.
59 Після цього відпустили свою сестру Ревеку з її служницею, а також слугу Авраама та його людей.
60 Благословляючи Ревеку, рідні сказали їй: Ти – наша сестра, стань матір’ю для незліченних тисяч, і нехай твої нащадки успадкують брами своїх ворогів.
61 Зібравшись, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили за слугою Авраама. Таким чином, взявши Ревеку, він вирушив у дорогу.
62 Ісаак якраз повернувся з подорожі до криниці Лахай-Рої. Він проживав на півдні краю.
63 Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися полем. Підвівши очі, він побачив караван верблюдів.
64 Ревека також побачила Ісаака, тому зійшла з верблюда
65 і запитала слугу: Хто цей чоловік, який йде рівниною нам назустріч? Слуга відповів: Це – мій господар. Тоді вона взяла покривало і закрила обличчя .
66 При зустрічі слуга докладно розповів Ісаакові про все, що зробив.
67 Тож увів Ісаак Ревеку до шатра своєї матері. Взяв він її, і вона стала йому дружиною. Він покохав її, і утішився Ісаак після смерті своєї матері Сарри.