1 Йосиф прийшов і сповістив фараонові, промовляючи: Мій батько і мої брати, худоба і їхні воли, і всі їхні речі прибули з Ханаанської землі — і ось перебувають в землі Ґесем. 2 Він узяв п’ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і поставив їх перед фараоном. 3 А фараон запитав братів Йосифа: Яке ваше заняття? Вони ж відповіли фараонові: Раби твої — пастухи овець, — і ми, і наші батьки. 4 Ми прибули, щоби жити на цій землі, — сказали вони фараонові, — бо немає пасовиськ для худоби твоїх рабів, оскільки в Ханаанській землі запанував голод. Тому тепер ми, твої раби, поселимося в землі Ґесем.
5 Хай живуть у землі Ґесем, — сказав фараон Йосифові, — а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх відповідальними за мою худобу. Отож Яків та його сини прийшли в Єгипет, до Йосифа. І почув фараон — цар Єгипту. І фараон сказав Йосифові, промовляючи: Твій батько і твої брати прибули до тебе; 6 ось Єгипетський край перед тобою, — тож на найкращій землі посели свого батька і своїх братів.
7 Йосиф привів свого батька Якова і поставив його перед фараоном, і Яків поблагословив фараона. 8 Тоді фараон запитав Якова: Скільки років твого життя? 9 А Яків відповів фараонові: Років мого життя, які я прожив, — сто тридцять літ. Короткі та лихі були роки мого життя, не досягли віку життя моїх батьків, — тих літ, що вони прожили. 10 І, поблагословивши фараона, Яків вийшов від нього. 11 І поселив Йосиф батька та своїх братів, і дав їм володіння в Єгипетському краю, на найкращій землі — в землі Рамесси, — як і наказав фараон. 12 І виділяв Йосиф пшеницю батькові, своїм братам і всьому домові свого батька, — пшеницю відповідно до кількості осіб.
13 А по всій землі пшениці не було, бо настав дуже сильний голод. Була виснажена голодом і Єгипетська земля, і Ханаанська земля. 14 Йосиф зібрав усі гроші, що знайшлися в Єгипетській землі й у Ханаанській землі — за пшеницю, котру купували, і він виділяв їм зерно. А всі гроші Йосиф відніс до дому фараона. 15 І не стало грошей в Єгипетській землі й у Ханаанській землі. Тож прийшли всі єгиптяни до Йосифа, кажучи: Дай нам хліба! Навіщо нам вмирати перед тобою? Адже в нас закінчилися гроші. 16 А Йосиф їм сказав: Якщо не маєте грошей, то приженіть вашу худобу і даватиму вам хліб за вашу худобу. 17 І вони пригнали худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, за овець, за волів і за ослів. І того року він годував їх хлібом за всю їхню худобу. 18 І рік той закінчився. А наступного року вони прийшли до нього і сказали йому: Невже маємо загинути перед нашим паном? Якщо не залишилося грошей, маєтку і худоби для тебе, пане, то не залишається нам нічого перед нашим паном, хіба лише власне тіло та наша земля. 19 І щоб ми не померли перед тобою, і щоб не запустіла земля, — купи нас і нашу землю за хліб; і ми з нашою землею станемо рабами фараона. Дай насіння, щоб ми посіяли і жили, і не померли, — щоб не запустіла земля.
20 І скупив Йосиф усю Єгипетську землю для фараона, оскільки єгиптяни віддавали свою землю фараонові, бо голод опанував ними. І стала земля фараоновою власністю , 21 а народ перетворився в його рабів — від кінців границь Єгипту — до кінців. 22 Йосиф лише не купив землі жерців, бо її фараон подарував жерцям, а вони жили з допомоги, яку виділяв їм фараон. Через те вони не віддали своєї землі. 23 Тоді Йосиф сказав усім єгиптянам: Ось я сьогодні купив вас і вашу землю для фараона. Візьміть собі насіння, та й засівайте землю, 24 і дасть вона врожай; п’яту частину віддасте фараонові, а чотири частини будуть вам самим для засіву землі й для їжі — вам і всім, хто у ваших домах. 25 А вони відповіли: Ти нас врятував, ми знайшли ласку в нашого пана і будемо фараоновими рабами. 26 І Йосиф видав для них декрет щодо Єгипетської землі, — він діє аж до сьогодні: віддавати п’яту частину фараонові, — за винятком лише землі жерців, яка не перейшла у власність фараона.
27 Оселився Ізраїль у Єгипетському краю, на землі Ґесем, і успадкували її, і розмножилися, і стали дуже численними. 28 Яків прожив у Єгипетській землі сімнадцять років. І було днів Якова — віку його життя — сто сорок сім років. 29 Наблизився день смерті Ізраїля. Він покликав свого сина Йосифа, та й сказав йому: Якщо знайшов я ласку в тебе, поклади свою руку під моє стегно і вчини мені милість і правду: не поховаєте мене в Єгипті, 30 але буду лежати з моїми батьками! Ти забереш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. А він відповів: Я зроблю за твоїми словами. 31 Яків же сказав: Поклянися мені! — І той поклявся йому. А Ізраїль поклонився схиляючись на кінець свого посоха.
Зустріч сім’ї Йосифа з фараоном та поселення у землі Ґошен
1 Тож Йосиф прийшов і повідомив фараонові: Мій батько і мої брати, зі своїми вівцями і волами, а також з усім своїм майном прибули з ханаанського краю. Зараз вони перебувають у землі Ґошен.
2 Він узяв із собою п’ятьох чоловіків, своїх братів, і представив їх фараону.
3 Фараон же запитав його братів: Яке ваше заняття? Вони відповіли фараонові: Слуги твої – ми і наші батьки – пастухи отар.
4 Ми прибули, щоби жити на цій землі, – продовжили вони перед фараоном, – адже немає пасовиськ для овець твоїх рабів, оскільки в ханаанській землі сильний голод. Тому тепер благаємо: дозволь твоїм слугам поселитися в землі Ґошен.
5 Фараон сказав Йосифові: Твій батько і твої брати прибули до тебе.
6 Єгипетська країна перед тобою, тож посели свого батька і своїх братів на найкращій землі. Нехай живуть у землі Ґошен, а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх наглядачами і за моєю худобою.
7 Йосиф привів також свого батька Якова і представив його фараонові. Яків поблагословив фараона.
8 Фараон запитав Якова: Скільки років ти прожив?
9 Відповів Яків фараонові: Вік мого кочування – сто тридцять років. Роки мого життя були короткими та важкими й не досягають віку життя моїх батьків, тобто років їхнього подорожування.
10 Яків ще раз поблагословив фараона і вийшов від нього .
11 Тож поселив Йосиф свого батька та своїх братів, надавши їм володіння на найкращій землі єгипетського краю, – в землі Рамсес, – як і наказав фараон.
12 І забезпечував Йосиф хлібом свого батька, своїх братів і всю родину свого батька, в тому числі і малолітніх дітей.
Йосиф бореться з голодом
13 Хліба не було в усій країні і лютував дуже великий голод. Були виснажені голодом і єгипетська земля, і ханаанські землі.
14 Йосиф зібрав усі гроші, що були в людей єгипетської та ханаанської земель, за зерно, яке вони купували, й виділяв їм хліб. Ці гроші Йосиф вніс до фараонового дому.
15 Коли ж закінчилися гроші в єгипетському краю і в ханаанському краю, то всі єгиптяни прийшли до Йосифа з проханням: Дай нам хліба; невже нам вмирати перед тобою через те, що закінчилися гроші?
16 А Йосиф відповів: Якщо закінчилися гроші, то приганяйте вашу худобу; я даватиму зерно за вашу худобу.
17 Тож вони приганяли худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, овець, волів і за ослів. Того року Йосиф забезпечував людей хлібом за всю їхню худобу.
18 Але рік той закінчився. Наступного року люди знову прийшли до нього з проханням: Не хочемо приховувати від нашого володаря, що ми не маємо вже ні грошей, ні худоби для нашого володаря. Нам не залишається більше нічого перед нашим володарем, хіба що лише власні тіла та наші землі.
19 Навіщо гинути нам і нашим землям перед тобою? Купи нас і наші землі за хліб. І станемо ми з нашими землями підневільними фараона. Дай нам насіння, аби ми залишилися при житті та не померли; та й землі наші не спустошаться.
20 Так Йосиф скупив усю єгипетську землю для фараона; кожний єгиптянин продав своє поле, оскільки голод продовжував лютувати. З того часу земля стала фараоновою власністю.
21 Народ же він переселяв у міста, від одного краю Єгипту до другого краю.
22 Йосиф не купив лише земель жерців, тому що священики отримували частку від фараона і жили з того паю, який виділяв їм фараон. Через те вони не продали своїх земель.
23 Після цього Йосиф сказав народу: Ось я сьогодні купив вас і ваші землі для фараона. Нині даю вам насіння; тож засівайте землю,
24 а в жнива п’яту частину віддаватимете фараонові, а чотири частини будуть вам самим як для засіву поля, так і для їжі, – вам та всім вашим родинам, щоб ваші діти мали що їсти.
25 Люди ж відповіли: Ти врятував нам життя; ми знайшли милість в очах нашого володаря, тому будемо фараоновими слугами.
26 Так Йосифом був виданий декрет відносно єгипетської землі, який чинний аж до сьогодні: п’ята частина врожаю належить фараонові, за винятком земель жерців, що не стали власністю фараона.
27 Що ж до Ізраїля, то вони оселилися в єгипетському краю, на землі Ґошен; вони успадкували її, намножилися і стали дуже численними.
Останнє бажання Якова
28 Яків прожив у єгипетському краю ще сімнадцять років. Усього віку життя Якова було сто сорок сім років.
29 Наблизився день смерті Ізраїля. Тож він покликав свого сина Йосифа і сказав йому: Якщо я знайшов ласку в твоїх очах, то поклади свою руку під моє стегно і вияви щодо мене милість і справедливість: ти не поховаєш мене в Єгипті,
30 але я лежатиму з моїми батьками! Ти винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф відповів: Я виконаю твоє прохання.
31 Присягнись мені! – сказав Яків . І той присягнувся батькові . А Ізраїль вклонився на узголів’ї постелі.