1 Послухайте Мене, острови, і сприймайте народи! Через довгий проміжок часу настане, — говорить Господь. Від лона моєї матері Він назвав моє ім’я 2 і зробив мої уста, наче гострий меч, і сховав мене під покровом Своєї руки, поклав мене, як вибрану стрілу, і охороняє мене у Своєму сагайдаку. 3 Він сказав мені: Ти Мій раб, Ізраїлю, і в тобі Я прославлюся! 4 І я сказав: Даремно я трудився та намарно, і на ніщо віддав я свою силу. Через це мій суд перед Господом, і мій труд перед моїм Богом.
5 А тепер так говорить Господь, Котрий мене створив з лона Своїм рабом, щоб зібрати Якова й Ізраїля. Зібраний буду і прославлюся перед Господом, і мій Бог буде моєю силою. 6 І Він сказав мені: Величним є для тебе називатися Моїм слугою, щоб поставити племена Якова і повернути розпорошених Ізраїля. Ось Я тебе поставив за світло для народів, щоб ти був на спасіння аж до краю землі.
7 Так говорить Господь, Який тебе спас, Бог Ізраїля: Святіть того, хто має за ніщо свою душу, знехтуваного народами рабів-володарів. Царі його побачать, і володарі встануть, і поклоняться йому задля Господа. Бо вірним є Святий Ізраїля, і я Тебе вибрав. 8 Так говорить Господь: У сприятливий час Я тебе вислухав і в день спасіння до тебе закликав, і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю і успадкувати спадок пустелі, 9 говорячи тим, хто в кайданах: Вийдіть! — А тим, хто в темряві: Відкрийтеся! І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках — їхнє пасовисько. 10 Вони не зголодніють, і не будуть спраглі, і не уразить їх спека та сонце, але Той, Хто їх милує, потішить і поведе їх поміж джерел води. 11 І поставлю всяку гору, як дорогу, і всяку стежку — їм на пасовисько. 12 Ось ці приходять здалека, ці з півночі, а ці з моря, а інші — із землі персів.
13 Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу! 14 А Сіон сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене! 15 Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь. 16 Ось на Моїх руках Я накреслив твої стіни, і ти постійно переді Мною. 17 І швидко будеш збудований тими, ким ти був знищений, і ті, хто тебе спустошив, вийдуть з тебе. 18 Здійми довкола свої очі та поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, — говорить Господь, — бо всіма ними зодягнешся і нарядишся ним, як наречена прикрасою. 19 Адже твоє спустошене й розсипане, і те, що впало, тепер тісні будуть задля тих, хто живе, і від тебе віддаляться ті, які тебе пожирали. 20 Бо скажуть до твоїх вух твої сини, яких ти втратив: Тісне мені місце, зроби мені місце, щоб я проживав! 21 І ти скажеш у своєму серці: Хто мені цих породив? Я ж бездітна і вдова, а цих хто мені вигодував? Я ж залишилася сама, а ці в мене звідки взялися?
22 Так говорить Господь: Ось підійму Свої руки на народи і підійму Свій знак на острови, і нестимуть твоїх синів на грудях, а твоїх дочок візьмуть на плечі, 23 і царі будуть тебе годувати, а володарки будуть твоїми няньками. До землі лицем тобі поклоняться і лизатимуть порох твоїх ніг. І пізнаєш, що Я — Господь, і не засоромишся. 24 Чи забере хтось здобич у велетня? І якщо хтось візьме неправедно в полон, чи врятується? 25 Так говорить Господь: Якщо хтось візьме велетня в полон, то і забере здобич. А хто забере в сильного, — врятується. Я ж судитиму твій суд, і Я визволю твоїх синів. 26 А ті, хто тебе гнобить, їстимуть свою плоть і питимуть, як нове вино, свою кров і сп’яніють, і всяке тіло пізнає, що Я — Господь, Який визволив тебе, і Я підіймаю силу Якова.
Спасіння для всіх народів через Господнього Слугу
1 Слухайте Мене, острови, і вважайте, далекі народи! Господь покликав Мене від народження, – ще в лоні Моєї матері Він назвав Моє ім’я.
2 Він учинив Мої уста, наче гострий меч, і заховав Мене у тіні Своєї руки; зробив Мене гострою стрілою, поклавши Мене у Свій сагайдак.
3 Він сказав Мені: Ізраїлю, – Ти Мій слуга, і в Тобі Я прославлюся!
4 А Я говорив: Даремно Я трудився, намарно витрачаючи свої сили. Насправді ж, Моя справа перед Господом, і Бог винагородить Мене.
5 А тепер говорить Господь, Котрий Мене сформував від материнського лона Своїм Слугою, аби навернути до Нього Якова, й знову зібрати до Нього Ізраїль. Я шанований в очах Господа, і Мій Бог є Моєю силою!
6 Він сказав: Мало того, що Ти будеш Моїм Слугою, аби відродити племена Якова і навернути залишок Ізраїлю. Ось Я Тебе ставлю Світочем інших народів, і щоб через Тебе Моє спасіння поширилось аж до країв землі!
Господь відродить Ізраїль
7 Так говорить Господь, Викупитель Ізраїлю, Святий його, до Того, Котрий зневажений людьми і до Якого ставляться з презирством народи, як до слуги можновладців: Побачивши Тебе, вставатимуть царі, й можновладці будуть кланятись тобі задля Господа, Котрий залишається вірним, заради Святого Ізраїлевого, Котрий Тебе обрав.
8 Так говорить Господь: У сприятливий час Я Тебе вислухаю і в день спасіння допоможу Тобі, – Я Тебе збережу, і поставлю Тебе Заповітом народів, щоб відновити край і розділити в ньому спустошену спадщину, –
9 аби сказати тим, котрі в кайданах: Виходьте! – а тим, хто перебуває в темряві: З’явіться! Вони будуть пастися при дорогах, – на всіх узгір’ях будуть їхні пасовища.
10 Вони не будуть голодувати, і не зазнають спраги, – їх не вразить сонячна спека, бо Той, Хто милостивий до них, водитиме їх і попровадить до водних джерел.
11 Усі Мої гори перетворю в дороги; Мої стежки пролягатимуть високо.
12 Сюди прийдуть здалеку (зі сходу ), інші – з півночі, ще інші – від моря (зі заходу ), а також від Сінімського краю.
13 Радійте, небеса! Нехай веселиться земля, і радісно вигукують гори, бо Сам Господь потішив Свій народ і змилосердився над Своїми страждальцями!
14 А Сіон говорив: Господь залишив мене, – мій Владика забув про мене!
15 Хіба ж забуде матір своє немовля? Хіба вона не пожаліє дитини свого лона? Та як би й вона забула, то Я тебе не забуду!
16 Подивись, Я записав тебе на долонях, – твої мури постійно переді Мною.
17 Твої діти поспішають до тебе, а ті, котрі тебе нищили і спустошували, залишають тебе .
18 Підійми свої очі та подивись довкола, – всі вони (діти ) зібралися і йдуть до тебе. Як живий Я, – говорить Господь, – усіма ними ти прикрасиш себе, як убранням, і вони стануть твоїм оздобленням, як у нареченої.
19 Адже коли твої поневолювачі тебе залишать, то твої руїни, пустирі і весь твій знищений край, стануть тісними для своїх мешканців.
20 І ти почуєш, як твої діти, яких ти вважав втраченими, говоритимуть між собою: Тісно мені, посунься трохи, аби мені оселитись!
21 І тоді ти здивовано скажеш: Хто мені їх породив? Я втратила дітей, була неплідною і жила вигнанницею на чужині. Звідкіля вони взялись? Адже я залишалась одна, – хто їх вигодував?
22 Так говорить мій Владика Господь: Ось Я підношу Свою руку (подаю знак ) до народів і підіймаю Свій стяг над племенами, – і вони нестимуть твоїх синів на руках, а твоїх дочок – на плечах.
23 Царі будуть у тебе вихователями, а їхні дружини-цариці – твоїми няньками. Долілиць вклонятимуться тобі й злизуватимуть порох з твоїх ніг. І тоді зрозумієш, що Я – Господь, і хто надіється на Мене, не засоромиться!
24 Хіба можна відібрати здобич у сильного, або полоненому втекти від переможця?
25 Так говорить Господь: Полонені будуть відібрані у могутнього, й здобич насильника буде врятована! Я виступлю проти твоїх супротивників, і дітей твоїх Я визволю!
26 А гнобителів твоїх змушу їсти власне тіло, – вони впиватимуться своєю кров’ю і сп’яніють, як від молодого вина. Тоді кожна людина визнає, що Я – Господь, твій Спаситель і Викупитель, Всемогутній Яковів!