1 так, як тане віск від вогню. І вогонь спалить противників, і очевидним буде між ворогами Господнє Ім’я. Від Твоєї присутності стривожаться народи. 2 Коли звершиш славне, від Тебе гори будуть охоплені тремтінням. 3 Від віку ми не чули, ні наші очі не бачили Бога, за винятком Тебе, і таких, як Твої, діянь, котрі чиниш для тих, хто очікує милосердя. 4 Адже Він зустрінеться з тими, хто чинить праведне, і вони пам’ятатимуть Твої дороги. Ось Ти розгнівився, і ми згрішили. Через це ми заблукали. 5 Ми стали, як нечисте, — ми всі, і вся наша праведність — як ганчірка відлученої через кровотечу . Ми, як листя, облетіли через наше беззаконня, — і вітер нас так віднесе.
6 І немає того, хто прикликає Твоє Ім’я, і хто пам’ятає триматися за Тебе, бо Ти відвернув Своє обличчя від нас, і Ти видав нас через наші гріхи. 7 І тепер, Господи, Ти — наш Отець, а ми всі — глина, діло Твоїх рук! 8 Сильно не гнівайся на нас і не згадуй при кожній нагоді наші гріхи. Тепер же поглянь, адже всі ми — Твій народ! 9 Місто Твоїх святощів стало спустошеним, Сіон став, як пустеля, Єрусалим — на прокляття. 10 Наш Святий дім, — слава, яку поблагословили наші батьки, — був спалений вогнем, і все славне впало. 11 І при всьому цьому, Господи, Ти стримувався і зберігав мовчання, а нас Ти дуже впокорив!
1 Як полум’я спалює хмиз, і від вогню кипить вода, так нехай Твоє Ім’я стане відомим Твоїм ворогам, щоб від Твоєї присутності тремтіли народи.
2 Коли Ти сходив на землю й звершував дивовижні речі, яких ми не чекали, то від Твоєї появи тряслися гори!
3 З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе, Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються.
4 Ти виходиш щоб зустрітись з тими, які з радістю чинять праведне, і котрі пам’ятають про Твої дороги. Так, Ти гнівався на нас , бо ми віддавна грішили, але як же нам спастися?
5 Ми всі були, як щось нечисте, – і вся наша праведність, наче поплямована (місячним ) одежа. Всі ми зів’яли, наче листя, а наші пороки нас несуть, немов вітер,
6 і немає жодного, хто прикликав би Твоє Ім’я, і хто піднявся би, щоб вхопитись за Тебе, – Ти заховав від нас Своє обличчя і залишив нас животіти в наших гріхах.
7 Але ж Ти, Господи, – наш Отець! Ми лише глина, а Ти – наш Творець, й усі ми – твориво Твоїх рук!
8 Не гнівайся на нас, Господи, понад міру, і не пам’ятай наших гріхів. Будь ласка, зглянься над нами, адже всі ми – Твій народ!
9 Твої святі міста перетворились на пустелю, – Сіон спустошений, Єрусалим зруйнований…
10 Наш святий і прославлений Храм, де Тобі поклонялись наші батьки, згорів у пожежі, – знищене все, що було для нас миле.
11 Невже й після цього, Господи, Ти будеш зволікати, зберігаючи мовчання, й надалі будеш суворо нас карати?