1 І почув Пасхор, син Еммира, священик, а цей поставлений був володарем Господнього дому, як Єремія пророкував ці слова. 2 І вдарив його, і кинув його в яму, що була в брамі окремого горішнього дому, який був у Господньому домі. 3 І Пасхор вивів Єремію з ями, і сказав йому Єремія: Не Пасхором назвав Господь твоє ім’я, але Переселенцем. 4 Тому що так говорить Господь: Ось Я даю тебе на переселення з усіма твоїми друзями, і вони впадуть від меча їхніх ворогів, і твої очі побачать! А тебе і всього Юду Я дам у руки царя Вавилону, і переселять їх, і поб’ють їх мечами. 5 І дам усю силу цього міста, усі його труди і всі скарби царя Юди в руки їхніх ворогів, і приведуть їх до Вавилону. 6 І ти, і всі, що живуть у твоєму домі, підете в полон, і там у Вавилоні помреш і будеш похований, — ти і всі твої друзі, яким ти пророкував неправду.
7 Господи, Ти мене обманув, і я обманений, Ти скріпився і переміг. Я став посміховищем, я закінчував кожний день висміяним. 8 Бо я сміятимуся моїм гірким словом, прикличу невірність і страждання, бо Господнє слово стало мені на погорду і на сміх увесь мій день. 9 І я сказав: Не назву Господнє Ім’я і більше не говоритиму Його Іменем. Та воно було, як вогонь, що горить, що палає в моїх костях, і я ослаб з усіх сторін, і не можу стерпіти. 10 Адже я почув напади багатьох, що зібралися довкола: Змовтеся і змовмося проти нього, усі мужі, його друзі! Стережіть його задум, може буде обманений, і здолаємо його, і одержимо нашу помсту на ньому. 11 І Господь з ним, як сильний борець. Через це вони переслідували і не змогли пізнати. Вони були дуже засоромлені, бо не пізнали своїх принижень, які навіки не забудуться.
12 Господи, що досліджуєш праведне, що знаєш нирки і серця, нехай побачу я помсту, що від Тебе на них, бо Тобі я відкрив мої захисні промови. 13 Співайте Господу, хваліть Його, бо Він вирвав душу бідного з руки тих, що роблять зло!
14 Проклятий день, в якому я народився в ньому. День, в який мене породила моя мати, хай не буде милий. 15 Проклята людина, що сповістила моєму батькові, кажучи: Тобі народився хлопчик, радісний день ! 16 Нехай та людина буде, як міста, які Господь знищив у гніві й не розкаявся, нехай почує крик вранці та голосіння в полудень, 17 бо не вбив мене в лоні, і не стала мені моя мати моїм гробом і лоном вічного зачаття. 18 Чому це я вийшов із лона, щоб побачити страждання та болі, і мої дні закінчилися в соромі?
Слово Господнє до Пашхура
1 Коли священик Пашхур, син Іммера, призначений старшим наглядачем Господнього Храму, почув усі ці слова пророцтва Єремії,
2 то вдарив Пашхур пророка Єремію, і наказав закувати його в колоди (диби ), що були в горішній Веніяміновій Брамі Господнього Храму.
3 Але сталося так, що коли наступного дня Пашхур вирішив звільнити Єремію з колоди, то Єремія сказав йому: Не Пашхуром назвав тебе Господь, а просто Маґор-Міссавівом (навколишнім страхіттям ) .
4 Тому що так говорить Господь: Ось ти станеш страхіттям для себе та для всіх твоїх друзів, оскільки всі вони поляжуть від меча своїх ворогів, а твої очі будуть бачити це. А всю Юдею Я віддам у руки вавилонського царя. Він відведе людей до Вавилона і знищить їх мечем.
5 Віддам також усі багатства цього міста, всі його здобутки, всі його коштовності та всі скарби юдейських царів, – усе Я віддам у руки їхніх ворогів. Вони (вороги ) їх пограбують, заберуть і вивезуть у Вавилон.
6 Що ж до тебе, Пашхуре, то ти сам і всі, котрі мешкають у твоєму домі, підете в неволю, – тебе відведуть до Вавилона, де ти і помреш та будеш похований разом зі своїми приятелями, котрим ти провіщав неправду.
Молитва Єремії через постійні глузування від людей
7 Господи, Ти мене до цього схилив, і я піддався Тобі, – Ти міцно схопив мене і подужав. Адже я став повсякденним посміховиськом, – кожен глузує з мене.
8 Щоразу, як тільки починаю говорити, то мушу кричати, волаючи: Насильство та спустошення! Таким чином Господнє слово стало для мене ганьбою і повсякденним глузуванням.
9 Але, щойно я вирішую: Не згадуватиму про Нього й більше не говоритиму в Його Ім’я, то в моєму серці наче спалахує вогонь, який був притушений у моїх костях, – я стараюсь його втримувати, але не можу.
10 Адже я чую злісні наклепи багатьох: Всі довкола охоплені жахом! Потрібно його викрити! Донесімо куди слід на нього! – шепочуться між собою навіть мої приятелі, очікуючи, коли я спіткнуся, – Може вдасться його обманути, і тоді здолаємо його, та, врешті-решт помстимося йому!
11 Але Господь зі мною, як могутній витязь! Тому мої переслідувачі спотикнуться, і не переможуть мене! Вони будуть осоромлені, оскільки діють нерозумно, – їх вкриє вічна ганьба, яка повік не забудеться.
12 Адже Господь Саваот досліджує праведного, – Він знає думки і серце! Дозволь мені побачити Твою помсту над ними, оскільки свою справу я довірив Тобі.
13 Тож співайте Господеві, хваліть Господа, тому що Він врятував життя убогого, визволивши його з рук злочинців.
14 Проклятий той день, коли я народився! Нехай не буде благословення на тому дневі, в який мене народила моя мати.
15 Нехай буде проклята людина, котра принесла моєму батькові вістку, кажучи: В тебе народився хлопчик! – чим, звичайно ж, дуже його потішила.
16 Нехай ту людину спіткає доля, як ті міста, які Господь нещадно зруйнував! Нехай він чує крик тривоги вранці та військовий гамір опівдні, –
17 за те, що не вбив мене в материнському лоні, так щоб моя мати стала для мене гробом, а її лоно – вічною вагітністю.
18 Невже для того я вийшов з материнського лона, щоб зазнати лише страждань та горя, і закінчити свій вік у зневазі?‥