1 У той час, — сказав Господь, — Я буду за Бога для роду Ізраїля, і вони будуть Мені за народ. 2 Так сказав Господь: Я знайшов його теплим у пустелі з тими, що впали від меча. Ідіть і не знищте Ізраїля. 3 Господь здалека з’явився йому: Я полюбив тебе вічною любов’ю, через це Я притягнув тебе в милосерді. 4 Ще тебе збудую, і будеш збудована, дівиця-Ізраїль. Ще візьмеш твій тимпан і вийдеш зі збором тих, що танцюють. 5 Ще насадите виноградники в горах Самарії, насаджуйте і вихваляйте. 6 Адже є день покликання тих, що захищаються в горах Єфрема: Встаньте і підіть до Сіону, до нашого Господа Бога. 7 Бо так сказав Господь до Якова: Зрадійте і заіржіть над головою народів, явним зробіть і вихваляйте. Скажіть: Господь спас Свій народ, останок Ізраїля. 8 Ось Я їх веду з півночі й зберу їх з кінців землі у свято Фасек . І він породить численну юрбу, і вони повернуться сюди. 9 З плачем вийшли, та з радістю введу їх, поселяючи при потоках вод на рівній дорозі, і на ній не заблукають. Адже Я став за батька для Ізраїля, і Єфрем — Мій первородний!
10 Послухайте Господнє слово, народи, і сповістіть на далекі острови. Скажіть: Той, хто розсіяв Ізраїль, збере його і стерегтиме його так, як хто пасе своє стадо. 11 Бо Господь визволив Якова, вирвав його з руки тих, що сильніші за нього. 12 І прийдуть, і зрадіють на горі Сіон. І прийдуть до Господнього добра, у землю пшениці, вина і плодів, худоби і овець, і їхня душа буде, як плодовите дерево, і більше не голодуватимуть. 13 Тоді дівчата зрадіють у зборі молодих, і старці зрадіють, і оберну їхній плач на радість, і зроблю їх веселими. 14 Звеличу і напою душу священиків, синів Левія, і Мій народ наповниться Моїми благами. 15 Так сказав Господь: У Рамі почуто голос плачу, ридання і голосіння. Рахиль, що плакала, не забажала припинити ридання за своїх синів, бо їх немає. 16 Так сказав Господь: Нехай пропаде твій голос від плачу, а твої очі — від сліз, бо це нагорода за твої діла, і вони повернуться із землі ворогів, 17 тривке місце твоїм дітям. 18 Я почув Єфрема, що голосить: Ти мене покарав, і я був покараний! Як і теля, я не навчився. Поверни мене, і навернуся, бо Ти — мій Господь Бог! 19 Адже після мого полону я покаявся, і після того, як пізнав, я застогнав за дні сорому, і я тобі показав, що я взяв погорду від моєї молодості.
20 Єфрем для Мене — улюблений син, миле дитя, тому що Мої слова в ньому, Я обов’язково пам’ятатиму про нього! Через це Я поспішив до нього, і Я безсумнівно помилую його, — говорить Господь. 21 Постав собі сіоніми , зроби тіморіми , поклади твоє серце на плечі. Повернися дорогою, якою ти пішла, дівиця-Ізраїль, повернися до твоїх міст, плачучи. 22 Доки не повернешся, зневажена дочко? Адже Господь зробив спасіння на нове насадження, у цьому спасінні пройдуть люди. 23 Так сказав Господь: Ще скажуть це слово в землі Юди і в його містах, коли поверну його полонених: Благословенний Господь на Його праведній святій горі 24 і ті, що живуть у містах Юди, і в усій його землі разом з рільником, і забраний буде в стадо. 25 Бо Я напоїв усяку спраглу душу і наситив усяку голодуючу душу. 26 Через це Я встав і побачив, і Мій сон Мені був солодким. 27 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і засію Ізраїль і Юду насінням людини та насінням худоби. 28 І буде, що так, як Я чував над ними, щоби знищити і зло вчинити, так чуватиму над ними, аби збудувати і насадити, — говорить Господь. 29 У ті дні не скажуть: Батьки їли неспілий виноград, а зуби дітей мають оскомину. 30 Але кожний помре у своєму гріху, і в того, хто їсть неспілий виноград, його зуби матимуть оскомину.
31 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і заповім домові Ізраїля та домові Юди новий завіт. 32 Не за завітом, який Я склав з їхніми батьками в день, коли Я взяв їх за руки, щоб вивести їх з єгипетської землі, бо вони не залишилися в Моєму завіті, і Я знехтував ними, — говорить Господь. 33 Бо це завіт, який Я заповім домові Ізраїля після тих днів, — говорить Господь, — даючи, дам Мої закони в їхній розум і на їхніх серцях запишу їх. І буду їм за Бога, а вони будуть Мені за народ. 34 І не навчатимуть кожний свого громадянина і кожний свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки всі Мене пізнають від їхнього малого і аж до їхнього великого, бо буду милосердний над їхнім беззаконням і більше не згадаю їхніх гріхів. 35 Якщо підніметься небо до висот, — говорить Господь, — і якщо знизиться основа землі вниз, то Я не відкину рід Ізраїля, — говорить Господь, — за все, що вчинили.
36 Так сказав Господь, що дає сонце для світла вдень, місяць і зірки для світла вночі, і крик на ревіння, — і заревіли Його хвилі, Господь Вседержитель Йому Ім’я. 37 Якщо припиняться ці закони перед Моїм обличчям, — говорить Господь, — то рід Ізраїля перестане існувати як народ перед Моїм обличчям усі дні. 38 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і буде збудоване місто Господеві від башти Ананеїла аж до Брами кута. 39 І вийде його обмір перед ними аж до горбів Ґарива, і оточений буде довкола муром з вибраного каменя. 40 І всі асаримоти аж до Кедронського схилу, аж до кута Кінської східної брами освячення Господу, і більше не пропаде та не буде знищений аж до віку.
Єремія у ямі
1 І ось Шепатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Юхал, син Шелемії, та Пашхур, син Малкії, почули, як Єремія, звернувшись до всього народу, говорив те, що
2 сказав йому Господь: Хто залишатиметься в цьому місті, загине від меча, від голоду й від моровиці, а хто вийде з міста і здасться халдеям, той не загине, – його життя буде йому подароване як здобич, – він залишиться живим.
3 Бо так говорить Господь: Це місто неодмінно буде віддане в руки війська вавилонського царя, який його захопить.
4 Тоді вельможі сказали цареві: Цього чоловіка потрібно покарати на смерть, адже від його промов опускаються руки військових людей, котрі ще залишились у цьому місті, як слабнуть руки і всього народу, коли їм говорять подібні слова. Адже цей чоловік турбується не про добробут цього народу, а, скоріше, про лихо для нього .
5 І цар Седекія відповів: Ось він у ваших руках, і цар не спроможний протидіяти вам у цій справі.
6 Вони схопили Єремію й кинули його у водозбірну яму царського сина Малкії, що була у дворі в’язниці. Єремію туди спустили на мотузках. Оскільки в ямі не було води, а лише болото, то Єремія погруз у тому болоті.
7 Один з євнухів-царедворців , ефіоплянин, на ім’я Евед-Мелех, котрий був на службі в палаці царя, довідався, що Єремію вкинули в яму. В той час коли цар перебував біля Веніямінової Брами,
8 Евед-Мелех вийшов з царського палацу і звернувся до царя з такими словами:
9 Володарю, мій царю, ці люди погано повелися з пророком Єремією, вкинувши його до ями. Адже він там швидко помре з голоду, позаяк у місті вже не залишилось хліба.
10 Тоді цар звелів ефіоплянину Евед-Мелехові, говорячи: Візьми під своє відання тридцять чоловік і витягни пророка Єремію з ями, поки він там не помер.
11 І Евед-Мелех організував людей, пішов у комору царського палацу, назбирав там усякого старого лахміття та зношений одяг і спустив їх на мотузці до Єремії в яму.
12 Тоді ефіоплянин Евед-Мелех заволав до Єремії: Підклади це старе ганчір’я та зношений одяг собі попід пахви з обох боків під мотузки. Єремія так і зробив.
13 Після цього почали тягти Єремію мотузками, й поволі підняли його з ями. Таким чином, Єремія знову опинився у в’язничному дворі під вартою.
Цар Седекія звертається за порадою до Єремії
14 Цар Седекія наказав привести до нього пророка Єремію, і він зустрівся з ним біля третього входу в Господній Храм. І цар сказав Єремії: Я хочу про щось тебе запитати, але ти не приховуй від мене жодного слова.
15 Єремія відповів Седекії: Якщо я тобі сповіщу правду , то хіба ти не вб’єш мене? І якщо я тобі щось радитиму, ти також мене не послухаєш…
16 Тоді цар Седекія потайки присягнув Єремії, говорячи: Як живий Господь, Який подарував нам життя, що не вб’ю тебе й не віддам тебе в руки тих людей, котрі зазіхають на твоє життя!
17 Після цього Єремія сказав Седекії: Так говорить Господь, Бог Саваот, – Бог Ізраїлю: Якщо ти все-таки вийдеш назустріч з можновладцями вавилонського царя, то врятуєш своє життя, і це місто не буде віддане вогню, – залишишся також живим ти і твоя родина.
18 Але якщо ти не вийдеш до можновладців вавилонського царя, місто Єрусалим буде віддане в руки халдеїв, які його спалять вогнем, і ти не врятуєшся від їхніх рук.
19 Тоді цар Седекія сказав до Єремії: Я боюсь Юдеїв, котрі перейшли на бік халдеїв, аби я не був відданий у їхні руки, і щоб вони не глузували наді мною.
20 Однак Єремія запевнив: Тебе не видадуть! Послухай слово Господа, яке я тобі передаю, і з тобою буде все добре, – ти залишишся живим.
21 Якщо ж ти відмовишся вийти, то ось що показав мені Господь:
22 Усіх жінок, котрі залишилися в палаці Юдейського царя, виведуть до можновладців вавилонського царя, й там вони про тебе глузуватимуть, мовляв: Ага! Підмовили, ошукали й перемогли тебе друзі! Коли ж твої ноги загрузли в багнюці, то вони відвернулись від тебе…
23 Отже, всі твої жінки й твої діти будуть відведені до халдеїв. Та й сам ти не врятуєшся з їхніх рук, – ти потрапиш у руки вавилонського царя, а це місто буде спалене вогнем.
24 І сказав Седекія до Єремії: Нехай ніхто не дізнається про цю розмову, бо інакше ти помреш!
25 А якби вельможі все ж дізнались, що я розмовляв з тобою, і вони прийшли до тебе, та сказали тобі: Повідом нам, що ти говорив цареві, й що сказав тобі цар, не приховуй від нас, і ми тебе не вб’ємо! –
26 Тоді ти так маєш їм сказати: Я висловив перед царем своє благання, аби він не повертав мене у дім Йонатана, щоб я там не помер.
27 Так і сталось . Усі можновладці прийшли до Єремії й розпитували його, але він відповів їм точнісінько так, як звелів йому цар. Тож вони мовчки пішли від нього; таким чином та розмова так і залишилась таємницею.
28 Єремія ж залишався у в’язничному дворі під вартою аж до того часу, коли був захоплений Єрусалим. Отже, Єрусалим таки був здобутий ворогами .