1 Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую. 2 Благаю, втомившись, і що я вчинив? 3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою. 4 Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш. 5 Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах. 6 Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них. 7 Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене. 8 Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного. 9 Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками. 10 Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди. 11 Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися. 12 Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви. 13 Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль. 14 Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою! 15 Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? 16 Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?
Йов: Де є моя надія?
1 Мій дух виснажений, а мої дні згасають, – мені залишається хіба що могила…
2 Моєю долею стали глузування – не можу стулити очей від їхніх знущань.
3 Будь же Ти, Господи , моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?
4 Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.
5 Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.
6 Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.
7 Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.
8 Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого .
9 Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.
10 Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.
11 Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.
12 Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.
13 На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане домом, коли в темряві я постелю собі постіль.
14 Могилу я назву своїм батьком, а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15 Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?
16 Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?