1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Так, я знаю, що недосяжним є моє звинувачення, і Його рука тяжкою стала на моєму стогнанні. 3 Тож хто взнає, що я знайду Його і прийду до кінця справи ? 4 Скажу свій суд, а мої уста наповню обвинуваченням. 5 Якби я знав слова, які Він мені скаже, коли б я збагнув, що Він мені сповістить! 6 Навіть якщо з великою силою прийде на мене, то й тоді з погрозами не нападе на мене. 7 Адже в Нього правда і звинувачення, нехай же доведе мій суд до кінця! 8 Бо піду до попереднього, і мене більше немає. Але про те, що в кінці, що знаю? 9 Як зліва Він щось зробить, і не взнаю. Обійме правицею, і не побачу. 10 Адже Він вже знає мою дорогу, Він же мене випробував, наче золото. 11 Тож я піду у Його заповідях, бо я зберіг Його дороги, і не зверну. 12 І не переступлю Його заповідей, і в моєму нутрі я заховав Його слова. 13 Якщо ж і Він так судив, то хто чинитиме опір Йому? Адже те, що Він забажав, Він і вчинив! 15 Через це я до Нього поспішив, а бувши настановленим, я подумав про Нього. 15a За це потурбуюся в Його присутності. Пізнаю і боятимуся Його. 16 Господь же зм’якшив моє серце, і Вседержитель завдав мені турбот. 17 Адже я не знав, що на мене найде темрява, та темрява мене покрила перед моїм обличчям.
Йов: Нехай Бог випробує мене, вийду чистим, наче золото
1 У відповідь Йов промовив:
2 От і сьогодні моя скарга повна гіркоти, – під тягарем Його руки у мене виривається стогін.
3 О, якби Він дав мені знати, як Його знайти й доступитись до Його місцеперебування!
4 Я виклав би перед Ним свою справу, а мої уста висловили би всі докази.
5 Я старався би зрозуміти слова, які Він мені сказав би і збагнув би те, що Він мені відповів би.
6 Невже Він виступив би проти мене на суді в усій Своїй великій силі? Не думаю! Напевно, Він приділив би мені уваги…
7 Там чесна людина може судитися з Ним, і я назавжди був би виправданий своїм Суддею!
8 Проте я йду вперед, – але Його немає, повертаюсь назад – не бачу Його.
9 Коли шукаю Його ліворуч, не примічаю; повернусь праворуч, – також не бачу.
10 Але Я переконаний , що Він знає мою дорогу, – нехай Він мене випробує, вийду чистим, наче золото.
11 Моя нога впевнено тримається Його суду, адже я дотримувався Його дороги, і не збочував з неї.
12 Від Заповідей, проголошених Ним, я не відступав, – накази Його уст я зберігав пильніше, ніж свої власні.
13 Він є завжди Один і Той Самий, хто Його змінить? Чого Він забажає, те Він і зробить!
14 Він також виконає те, що призначив для мене, а таких речей у Нього багато задумано.
15 Тому я тремчу перед Ним, – мені страшно, лиш тільки подумаю про Нього.
16 Бог позбавив відваги моє серце, і Всемогутній сповнив мене страхом.
17 О, чому я не був знищений до того, як огорнула мене темрява, й темінь покрила моє обличчя?!