1 Продовжуючи далі, Йов сказав у вступі: 2 Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог? 3 Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві. 4 Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім. 5 Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти. 6 Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком. 7 Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло. 8 Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали. 9 Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста. 10 Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла, 11 бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося. 12 Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника. 13 Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили. 14 Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг. 15 На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, — 16 я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив. 17 Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів. 18 Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час. 19 Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах. 20 Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде. 21 Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду. 22 А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив. 23 Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова. 24 Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало. 25 Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.
Йов: Якби мені стати таким, як я був за тих днів, коли мене оберігав Бог
1 Продовжуючи далі свою промову, Йов сказав:
2 О, якби мені стати таким, як я був за давніх місяців, – як за тих днів, коли мене оберігав Бог!
3 Коли Його світильник сяяв над моєю головою, і коли я при Його світлі йшов крізь темряву, –
4 таким, як я був за днів своєї молодості, коли Божа милість сяяла над моїм наметом.
5 Коли Всемогутній ще був зі мною, а навколо мене юрмились мої діти.
6 Коли мої ноги купались у молоці, а зі скелі витікали для мене потоки олії.
7 Коли я виходив до міської брами, щоб зайняти на площі своє місце,
8 то юнаки, побачивши мене, ховались, а сивоголові вставали й стояли.
9 Вельможі на півслові зупиняли розмову, кладучи руку на свої уста.
10 Голос можновладців замовкав, як ніби їхній язик прилипав їм до піднебіння,
11 адже кожен, хто мене чув, благословляв мене, і хто мене бачив, звеличував мене,
12 бо я рятував убогого, що волав про допомогу, а також сироту та безпомічного.
13 Благословення гинучого сходило на мене, а серцю вдовиці доставляв я радість.
14 Я одягався в праведність, і вона була, наче моїм одягом, а справедливість була моєю короною.
15 Сліпому я був очима, а кульгавому – ногами.
16 Я був батьком для знедолених, а тяжбу, якої я не знав, ретельно досліджував.
17 Я трощив челюсті злочинцеві, вириваючи з його зубів здобич.
18 Я думав: Буду жити довго, – моїх днів буде так багато, як піску, і помру в родиннім гніздечку.
19 Моє коріння сягає до води, і роса ночує на моєму галуззі.
20 Адже моя слава постійно зростатиме, і мій лук у моїй руці завжди як новий.
21 Мене уважно слухали та мовчки чекали моєї поради.
22 Після моїх слів вже не було що додати, – моя мова зрошувала всіх освіжаючими краплями.
23 На мене чекали, як на дощ, і відкривали свої уста, як для весняної зливи.
24 Моя усмішка всіх підбадьорювала у вірі, й люди чекали мого ласкавого погляду.
25 Я обирав для них подальшу дорогу, й головував серед них; я жив, наче цар серед свого війська, стараючись потішити засмучених.