1 Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього ? 2 Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється? 3 Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя? 4 Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі. 5 Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде? 6 Хто відкриє брами його обличчя ? Довкруги його зубів — страх. 7 Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд. 8 Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього. 9 Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться. 10 Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі. 11 З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні. 12 З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля. 13 Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я. 14 У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним. 15 М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться. 16 Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло. 17 Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі. 18 Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир. 19 Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево. 20 Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву. 21 Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем. 22 Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри. 23 Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю, 24 а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід. 25 На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели. 26 Він бачить усе високе, і сам є царем усього, що у водах!
1 Була б даремною надія його упіймати, адже лише один його вигляд валить на землю.
2 Немає такого сміливого, хто вирішив би його потривожити… А хто може встояти переді Мною?‥
3 Ніхто не може виступити проти Мене, й залишитись неушкодженим, – адже все, що є під небесами, Моє!‥
4 Не можу промовчати й щодо окремих частин тіла, про його незрівнянну силу й красу.
5 Хто би наважився відкрити поверхню його покриття, або хто насмілився б наблизитись до його подвійних щелеп?
6 Хто відкриє брами його пащі? Ряди його зубів викликають невимовний жах.
7 Його спина – то ряди щитів, щільно з’єднаних між собою й запечатаних, наче кременем.
8 Вони один до одного так притиснуті, що не проникає поміж них навіть повітря, –
9 кожен міцно з’єднаний з іншими, тому всі вони щільно тримаються разом, наче моноліт.
10 Коли він чхне, то спалахує блискавка, а його очі – наче сяйво зірниць.
11 З його пащі виходять палаючі смолоскипи й сиплються іскри вогню.
12 З його ніздрів виривається, подібна до диму пара, немов з киплячого котла на вогнищі.
13 Його подих – жевріюче вугілля, а з його пащі виходить полум’я.
14 У його шиї приховується могутність, – від нього втікає навіть сам страх.
15 Всі м’язи його тіла щільно прилягають наче нерухомо відлиті на ньому.
16 Його серце, наче вилите з каменю, воно тверде, як долішній жорновий камінь.
17 Коли він піднімається, то тремтять навіть найсміливіші й ховаються від страху.
18 В боротьбі з ним меч відскакує, – нічого не вдіють ні спис, ні стріли, ні кольчуга.
19 Адже для нього залізо – що солома, а мідь – як трухляве дерево.
20 Жодна стріла не примусить його втікати, а каміння з пращі для нього – все рівно що полова.
21 Дубова палиця – що тростина, а над занесеним списом він кепкує.
22 Його черево покрите, наче гострими черепками, – він борознить ними болото.
23 Наче казан, він приводить до кипіння безодню, а море перетворює на котел з киплячим зіллям.
24 За собою він залишає сяючий слід, – видається, що безодня посивіла.
25 Рівного йому безстрашного створіння, на землі немає.
26 На все найвище він дивиться спогорда, оскільки сам є царем над усім створінням.