1 До Йони, сина Аматія, було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди до великого міста Ніневії і проповідуй у ньому, оскільки до Мене донісся крик його зла. 3 І встав Йона, щоб від Господнього обличчя втекти до Тарсіса, спустився до Йоппії та знайшов корабель, що прямував до Тарсіса, дав свою плату за подорож і піднявся на нього, аби від Господнього обличчя плисти з ними до Тарсіса.
4 І Господь здійняв вітер на морі, і була велика буря на морі, тож корабель був у небезпеці розбитися. 5 Моряки перелякалися, заголосили кожний до свого Бога і викидали в море вантаж, що на кораблі, щоб облегшитися, позбувшись його. А Йона зійшов усередину корабля, спав і хропів. 6 І до нього прийшов головний моряк, і сказав йому: Чому ти хропиш? Устань, приклич твого Бога, щоби Бог спас нас, і ми не загинули!
7 І сказав кожний до свого ближнього: Ходімо! Кинемо жереби і дізнаємося, через кого в нас є це зло. І кинули жереби, і жереб упав на Йону. 8 І сказали йому: Сповісти нам, через що це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки прямуєш, з якої ти країни і з якого народу? 9 А він сказав їм: Я — раб Господа, і я вшановую небесного Господа Бога, Який створив море і сушу. 10 І перелякалися мужі великим страхом, і сказали йому: Що це ти вчинив? Тому що зрозуміли мужі, що він втікав від Господнього обличчя, оскільки він їм сповістив про це .
11 І вони сказали йому: Що зробимо з тобою, і море вщухне для нас? Бо море продовжувало і ще більше підіймало хвилю. 12 І сказав їм Йона: Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас. Тому що я пізнав, що через мене сталася ця велика буря проти вас.
13 І мужі намагалися повернутися до землі, але не могли, бо море продовжувало і ще більше піднімалося на них. 14 І вони закричали до Господа, гукаючи: Господи, хай зовсім не загинемо задля душі цього чоловіка, не дай на нас праведну кров, бо так, як Ти, Господи, забажав, так Ти і вчинив. 15 І взяли Йону, і викинули його в море, і море спинилося від свого хвилювання. 16 І мужі злякалися Господа великим страхом, принесли жертву Господу й помолилися молитвами.
Господнє слово до Йони
1 Було Господнє слово до Йони, Аміттаєвого сина, такого змісту:
2 Вставай і йди до великого міста Ніневії і проповідуй проти нього, тому що злочини цього міста піднялися до Мене.
Непослух Йони та покарання за це
3 Йона встав, але подався до Яффи, аби звідти втекти від Господа до Таршішу. Там він знайшов корабель, який мав плисти до Таршішу, і, заплативши за переправу, піднявся на борт судна, щоб плисти на ньому від Господа до Таршішу .
4 Та Господь здійняв на морі сильний вітер, – почався на морі великий шторм, – здавалося, що кораблю загрожує катастрофа.
5 Моряків охопив жах, тому кожен почав голосити до свого бога, – а щоб полегшити корабель, викинули в море весь вантаж. Що ж до Йони, то він спустився в трюм корабля, ліг і міцно заснув.
6 Тоді підійшов до нього капітан корабля і, розбудивши , сказав йому: Чому ти спиш? Устань, та волай до свого Бога! Може Бог згадає про нас, і ми не загинемо!?
7 І сказали вони один одному: Давайте кинемо жереб, аби довідатись, через кого спіткало нас це лихо. Тож кинули вони жереб, і жереб упав на Йону.
8 Тоді спитали його: Скажи нам, чому трапилось з нами це нещастя? Яке твоє ремесло? Звідкіля ти подорожуєш, з якої ти країни і з якого народу ти походиш?
9 Він їм відповів: Я єврей і вшановую Господа, Бога небес, Котрий створив і море, і сушу.
10 Ці люди дуже злякалися і запитали його: Що ти таке натворив? Адже ці мужі зрозуміли, що він втікає від Господа, тому що він сам сказав їм про це .
11 Що маємо зробити з тобою, – запитали вони його, – аби море навколо нас заспокоїлось? А тим часом море, здіймаючи хвилі, лютувало все більше.
12 Тоді він сказав їм: Візьміть та киньте мене в море, і море навколо вас заспокоїться. Адже я знаю, що це через мене на вас накинулась ця велика буря.
13 Але моряки налягли на весла , намагаючись дістатись берега, проте всі їхні зусилля були марними, оскільки шторм і далі посилювався.
14 У відчаї вони заволали до Господа, говорячи: О, Господи, не допусти, щоб ми загинули, позбавивши життя цього чоловіка, не карай нас за невинну кров. Адже Ти, Господи, чиниш за Своєю волею.
15 Після цього, взявши Йону, вони викинули його в море, – і хвилювання моря припинилося.
16 Цих мужів охопив великий страх перед Господом. Вони принесли Господу жертви й склали обітниці.