1 Із Саттіна Ісус, син Навина, послав двох юнаків розвідати землю , кажучи: Підіть і огляньте землю та Єрихон. І, пішовши, два юнаки прийшли до Єрихону і ввійшли в дім жінки-розпусниці, ім’я якої Раав, і там зупинилися переночувати. 2 Та цареві Єрихону сповістили, кажучи: Мужі з ізраїльських синів прийшли сюди розвідати землю! 3 Тож єрихонський цар послав людей і звернувся до Раави, кажучи: Виведи чоловіків, які зайшли до твого дому вночі, бо вони прийшли розвідати землю! 4 А жінка, взявши чоловіків, заховала їх, а тим сказала, говорячи: Так, чоловіки приходили до мене, 5 та коли брама міста закривалася в сутінках, то чоловіки вийшли. Не знаю, куди вони пішли. Біжіть за ними, може схопите їх! 6 Вона ж вивела їх на дах і заховала їх у льоні, який був зібраний у неї на даху. 7 І люди від царя погналися за ними дорогою до Йордану, до переходів, а брама міста була замкнена. І сталося, що коли вийшли ті, які гналися за ними, 8 то перш, ніж вони полягали спати, вона піднялася до них на дах 9 і сказала їм: Знаю, що Господь дав вам цю землю, бо страх перед вами напав на нас. 10 Адже ми почули, що Господь Бог висушив Червоне море перед вами, коли ви виходили з Єгипетської землі, і те, що Він зробив двом аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеону й Оґу, яких ви вигубили. 11 Коли ми почули, то жах наповнив наше серце, і не стало більше душі в жодному з нас від вашої присутності, бо Господь, ваш Бог, — Бог високо на небі й на землі внизу! 12 А тепер покляніться мені Господом Богом, оскільки я вам чиню милосердя, то і ви вчините милосердя в домі мого батька, 13 і залишите живим дім мого батька, моєї матері, моїх братів, увесь мій дім і все, що належить їм, і врятуєте душу мою від смерті. 14 А чоловіки їй відповіли: Душа наша за вашу на смерть! Вона ж сказала: Коли передасть Господь вам місто, то вчините зі мною милосердя і правду. 15 І вона спустила їх через вікно, 16 говорячи їм: Ідіть у гори, щоб не зустріли вас ті, які вчинили погоню, і будете переховуватися там три дні, доки не повернуться ті, які переслідують вас, а після цього підете вашою дорогою. 17 Тоді чоловіки їй сказали: Ми є чисті в цій твоїй клятві. 18 Дивись, коли ми входитимем у вашу частину міста, ти встановиш знак — цю червону мотузку вивісиш у вікні, через яке ти нас нею спустила, а твого батька, твою матір, твоїх братів і весь дім твого батька збереш у себе, у своєму домі! 19 І буде, що кожний, хто вийде надвір через двері твого дому, сам буде винний, а ми вільні від цієї клятви перед тобою, та за тих, які з тобою будуть у твоєму домі, ми будемо відповідальні. 20 Якщо ж хтось нам перешкодить чи виявить ці наші слова, будемо невинні стосовно цієї клятви перед тобою. 21 А вона сказала їм: За словом вашим так нехай буде! — і їх відіслала. 22 Вони відійшли і попрямували в гори, і залишалися там три дні. А ті, які гналися, пошукали по всіх дорогах і не знайшли їх . 23 А два юнаки повернулися, спустилися з гори і переправилися до Ісуса, сина Навина, і розповіли йому все, що трапилося з ними. 24 Вони промовили до Ісуса: Господь видав у нашу руку всю ту землю, і кожний, хто живе на тій землі, набрався від нас страху!
Рахав і розвідники
1 Із Шіттіма Ісус, син Навина таємно послав двох мужів у розвідку, наказуючи: Підіть і огляньте той край, і особливо Єрихон. Вони пішли й зупинились у домі жінки-повії на ім’я Рахав, аби там переночувати.
2 Але єрихонському цареві повідомили, мовляв: Цієї ночі прийшли в місто якісь чоловіки з ізраїльтян, аби розвідати країну.
3 Тому єрихонський цар послав до Рахави слуг з наказом: Виведи чоловіків, які прийшли до тебе, й зупинились у твоєму домі, адже вони прийшли розвідати наш край!
4 Але жінка встигла тих двох чоловіків заховати, а слугам царя сказала: Це правда, що якісь чоловіки приходили до мене, але звідкіля вони я не знала.
5 Але щойно почало смеркати і мала закриватись брама міста , то чоловіки вийшли. Не знаю, куди ті мужі подались, тож швидше біжіть за ними, – може ще наздоженете їх!
6 Вона ж, вивівши їх на дах, заховала їх під в’язанками льону, що були складені у неї на даху.
7 Люди царя кинулись їх наздоганяти по Йорданській дорозі, до бродів. Як тільки переслідувачі, що наздоганяли розвідників вийшли, як браму міста замкнули.
8 Перш ніж вони (розвідники ) лягли спати, вона піднялася до них на дах
9 і сказала цим чоловікам: Я знаю, що Господь дав вам цю землю, через що ми й злякались вас, – тому всі мешканці цього краю тремтять перед вами.
10 Адже ми чули, що Господь висушив перед вами води Червоного моря, коли ви вийшли з Єгипту; нам відомо й те, що ви зробили обом аморейським царям, Сіхону й Оґу, які були з іншого боку Йордану, і яких ви знищили.
11 І коли ми це почули, то занепокоїлось наше серце, і духом люди впали від страху перед вами, тому що Господь, ваш Бог, є Богом на небесах вгорі й на землі внизу!
12 А тепер, прошу, присягніться мені Господом, що за мою доброту до вас, ви також виявите милосердя до родини мого батька; дайте мені належну запоруку,
13 що залишите живими мого батька і мою матір, моїх братів і моїх сестер, а також усіх, котрі до них належать, врятувавши нас від смерті.
14 Тоді ці чоловіки їй відповіли: Нашим життям ручаємось за вас, але якщо ви не розголосите цієї нашої умови! А коли Господь дасть нам це місто, то виявимо до тебе милосердя і дотримаємось вірності.
15 Тоді вона спустила їх на мотузці через вікно, оскільки її житло було вмонтоване у стіну міста, і тут, у стіні, вона мешкала.
16 Вона їм сказала: Ідіть у гори, аби часом не натрапили на вас ті, що переслідують вас; там переховуйтесь три дні, поки не повернуться переслідувачі, після чого можете йти своєю дорогою.
17 На прощання ті мужі її попередили: Ми будемо чисті щодо присяги, якою заприсягнулись тобі,
18 але за умови, що коли ми будемо входити у цей край, ти прив’яжеш цю червону мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а свого батька і свою матір, своїх братів і всю родину твого батька збереш у себе в домі!
19 Проте кожний, хто вийде з дверей твого дому назовні, той сам буде нести відповідальність за своє життя, – ми невинуваті. Але якби хтось лише доторкнувся до будь-кого з тих, котрі будуть з тобою у домі, то провина лежатиме на нас.
20 Крім того , якщо ти розголосиш цю нашу справу, то ми також будемо чисті щодо присяги, якою ми присягнули за твоїм проханням.
21 Вона ж сказала: Як ви сказали, нехай так і буде! І вона їх відпустила. Коли вони пішли, жінка прив’язала червону мотузку до вікна.
22 Розвідники пішли, подавшись у гори, й залишалися там три дні, доки не повернулись у місто переслідувачі, які шукали їх по всіх дорогах, але не знайшли.
23 А ті два чоловіки повернулись, зійшли з гір і, переправившись через ріку , прийшли до Ісуса, сина Навина; вони розповіли йому все, що трапилось з ними.
24 Зокрема, вони таке сказали Ісусові: Справді, Господь віддав у наші руки всю ту землю, адже кожен з мешканців того краю тремтить зі страху перед нами!