1 І коли весь народ закінчив переходити Йордан, то Господь звернувся до Ісуса, промовляючи: 2 Взявши з народу людей, по одному з кожного племені, 3 дай їм вказівку, кажучи: Візьміть з-посеред Йордану дванадцять відповідних каменів і, понісши їх разом із собою, покладіть їх у вашому таборі, там, де отаборитеся вночі. 4 Ісус, закликавши дванадцятьох славетних мужів з ізраїльських синів, по одному з кожного племені, 5 сказав їм: Ідіть переді мною перед обличчям Господа на середину Йордану, і кожний, взявши звідти камінь, нехай винесе його на своїх плечах — за числом дванадцятьох ізраїльських племен, 6 щоб вони завжди були для вас за лежачий знак. І коли тебе завтра запитає твій син, кажучи: Чим для вас є ці камені? — 7 ти поясниш твоєму синові, кажучи: Тому що ріка Йордан спорожніла перед ковчега завіту Господа всієї землі, коли переходив його. Ось ці камені будуть на пам’ять вам, ізраїльським синам, навіки. 8 І так учинили ізраїльські сини, як Господь заповів Ісусові, й, узявши дванадцять каменів з-посеред Йордану, — як і заповів Господь Ісусові, коли завершувався перехід ізраїльських синів, — і принесли разом із собою до табору, і там поклали. 9 Ісус встановив і інших дванадцять каменів у самому Йордані на місці, що було під ногами священиків, які несли ковчег Господнього завіту, і вони є там аж до сьогоднішнього дня. 10 А священики, які несли ковчег завіту, стояли в Йордані аж доки Ісус не завершив усе, що заповів Господь сповістити народові, і народ поспішив, і перейшов. 11 І сталося, коли закінчив увесь народ переходити, то перейшов також ковчег Господнього завіту, і каміння перед ними. 12 Перейшли також сини Рувима, сини Ґада і ті, хто з половини племені Манасії, озброєні перед ізраїльськими синами, як і заповів їм Мойсей. 13 Сорок тисяч добре озброєних до бою перейшли перед Господом на війну проти міста Єрихону. 14 У той день звеличив Господь Ісуса перед усім ізраїльським народом, і скільки часу він жив, його боялися так, як Мойсея. 15 А далі Господь звернувся до Ісуса, промовляючи: 16 Дай вказівку священикам, які несуть ковчег завіту Господнього свідчення, вийти з Йордану. 17 Тож Ісус дав вказівку священикам, кажучи: Вийдіть з Йордану! 18 І сталося, коли священики, які несли ковчег Господнього завіту, вийшли з Йордану і поставили ноги на землю, то вода Йордану потекла на своє місце і плила, як учора й третього дня, вздовж усього русла. 19 І народ пішов від Йордану на десятий день першого місяця. Ізраїльські сини отаборилися в Ґалґалі, на частині, що на сході сонця від Єрихону. 20 Ісус поставив у Ґалґалі цих дванадцять каменів, які взяв з Йордану, 21 говорячи: Коли ваші сини запитають вас, кажучи: Що це за каміння? — 22 сповістіть вашим синам: Ізраїль перейшов Йордан по сухому, 23 коли Господь, наш Бог, висушив воду Йордану перед ними, доки вони не перейшли, — як учинив Господь, наш Бог, і з Червоним морем, яке Господь, наш Бог, висушив перед нами, доки ми не перейшли, 24 щоб усі народи землі пізнали, що Господня сила є могутньою, і щоб ви вшановували Господа, вашого Бога, у всякий час.
Пам’ятні камені
1 І коли весь народ завершив свою переправу через Йордан, Господь звернувся до Ісуса з такими словами:
2 Оберіть з народу дванадцять чоловіків, – по одному з кожного племені, –
3 і накажи їм, говорячи: Візьміть звідти, з-посеред Йордану, – з того місця, де впевнено стоять священики, – дванадцять каменів і несіть їх із собою, аби покласти на тому місці, де ви будете ночувати.
4 Тож покликав Ісус дванадцятьох мужів, які були обрані з-посеред Ізраїльських синів, по одному з кожного племені,
5 і сказав їм Ісус: Ідіть на середину Йордану і там, перед Ковчегом Господа, вашого Бога, нехай кожен візьме на свої плечі один камінь, – за числом Ізраїльських племен.
6 Вони будуть у вас ознакою, аби в майбутньому, коли ваші нащадки питатимуть вас, мовляв: Що це за камені та що вони означають? –
7 ви могли їм розповісти: Води Йордану зупинилися перед Ковчегом Заповіту Господа; щойно він увійшов у Йордан, води Йордану перестали текти. Отже, ці камені будуть пам’ятником Ізраїльським нащадкам навіки.
8 Ізраїльтяни зробили все так, як заповів Ісус. Вони винесли дванадцять каменів з-посеред Йордану за числом Ізраїльських племен, – як і звелів Господь Ісусові, – вони принесли їх із собою на місце нічлігу, і там їх поклали.
9 Ісус встановив також дванадцять інших каменів посеред Йордану, – на тому місці, де стояли ноги священиків, які переносили Ковчег Заповіту. Вони там аж по сьогодні.
10 Священики, котрі переносили Ковчег Заповіту, стояли посеред Йордану доки не було здійснене все, що наказав Господь Ісусові й що він сповістив народові, та згідно з усім тим, що Мойсей заповів Ісусові. А в той час народ з поспіхом переходив.
11 Коли народ закінчив переправу, то перейшов також Господній Ковчег, і священики знову стали на чолі народу.
12 Перейшли також сини Рувима, сини Ґада, а також сини половини племені Манассії; озброєні, вони підрозділами йшли попереду всіх Ізраїльтян, як і заповів їм Мойсей.
13 Близько сорока тисяч озброєних військових, готових до бою, вийшли перед Господом на Єрихонську Рівнину.
14 Того дня звеличив Господь Ісуса перед усім Ізраїлем; тож протягом усього його життя боялися і поважали його так, як боялися і поважали Мойсея.
15 Отже, перед тим, як Ковчег винесли на берег, Господь звернувся до Ісуса з такими словами:
16 Скажи священикам, які несуть Ковчег Заповіту, аби вони вийшли з Йордану.
17 Тоді Ісус віддав наказ священикам, говорячи: Вийдіть з Йордану!
18 Щойно священики, котрі несли Ковчег Господнього Заповіту, вийшли з Йордану, і їхні ноги ступили на берег, як вода Йордану повернулася на своє звичне русло і, як було перед тим, потекла, виступаючи з усіх своїх берегів.
19 Отже, вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця й отаборився в Ґілґалі, зі східного боку Єрихона.
20 А ті дванадцять каменів, що були взяті з Йордану, Ісус встановив у Ґілґалі.
21 При цьому він звернувся до Ізраїльтян з такими словами: Коли в майбутньому ваші нащадки запитають своїх батьків, говорячи: Що це за камені? –
22 то ви розповісте своїм дітям, що Ізраїль перейшов цей Йордан, як по суходолу.
23 Адже Господь, ваш Бог, осушив перед вами води Йордану, доки ви не перейшли, – так само як Господь, ваш Бог, учинив і з Червоним морем, яке Він осушив перед нами, доки ми не перейшли;
24 і щоб усі народи землі пізнали, що Господня рука могутня, та щоб ви боялися Господа, вашого Бога, поки будете жити.