1 Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження. 2 Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям. 3 Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови. 4 Від наших днів наші дерева в заміну прийшли. 5 Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
6 Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом. 7 Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня. 8 Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук. 9 Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі. 10 Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч. 11 Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди. 12 Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені. 13 Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли. 14 І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень. 15 Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач. 16 Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили. 17 Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, — 18 за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
19 Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід. 20 Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні? 21 Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше. 22 Адже Ти зовсім відкинув нас, сильно на нас розгнівавшись.
Молитва Єремії про відновлення
1 Господи, згадай, яка доля нас спіткала, – зглянься і подивися на наше приниження.
2 Наша спадщина дісталась загарбникам, – доми наші – чужинцям!
3 Ми стали сиротами, без батька, а наші матері – вдовами.
4 Свою воду ми п’ємо за срібло, власне дерево на дрова купуємо за гроші.
5 З ярмом на шиї, нас ще й жорстоко поганяють. Ми вмліваємо від утоми, але нам не дозволяють відпочити.
6 Ми простягали руки про допомогу до Єгипту, благали Ассирію про хліб.
7 За гріхи наших батьків, яких вже немає, ми терпимо покарання за їхнє беззаконня.
8 Наші колишні раби тепер володіють нами, й нікому визволити нас з їхніх рук.
9 Ризикуючи своїм життям від меча пустелі, ми добуваємо свій хліб.
10 Наша шкіра почорніла від спеки, як у печі, через нестерпний голод.
11 Жінок наших безчестять на Сіоні, дівчат – у всіх Юдейських містах.
12 Наші можновладці повішені руками ворогів, які не виявили жодної пошани навіть до людей похилого віку.
13 Юнаки приречені крутити камені жорен, а підлітки падають під ношею дров.
14 Не стало старійшин біля брам, не чути веселих пісень юнаків.
15 Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії.
16 Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!
17 Від того й ниє наше серце, – тому й тьмяніють наші очі.
18 Адже гора Сіон нині спустошена, і лише лисиці нишпорять по ній.
19 Але Ти, Господи, перебуваєш вічно, – Твій престол незмінний з роду в рід.
20 Невже Ти хочеш назавжди забути про нас, залишивши нас на такий довгий час?
21 Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!
22 Невже Ти зовсім відкинув нас, й нам здається, що нема кінця Твоєму гніву?