1 І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артасаста, переді мною було вино, і я взяв вино, і подав цареві. У його присутності не було іншого. 2 А цар мене запитав: Чому твоє обличчя негарне, і ти не слідкуєш за собою, чи не є це часом злоба серця? Я дуже перелякався. 3 І я сказав цареві: Царю, живи навіки! Чому не буде моє обличчя поганим, коли місто, дім гробниць моїх батьків, спустошене, а його брами спалені вогнем? 4 А цар мені сказав: Про що це ти просиш? Тоді я помолився до Небесного Бога 5 і сказав цареві: Якщо добре перед царем, і якщо добрим є твій раб перед тобою, щоб його відіслати до Юди, до міста гробниць моїх батьків, то я його відбудую. 6 А цар і наложниця, яка сиділа поблизу нього, сказали мені: Як довго триватиме твоя подорож, і коли повернешся? І я визначив йому час, і добрим видалося це перед царем, і він мене відіслав. 7 Я ж сказав цареві: Якщо добре перед царем, то нехай дасть мені листи до князів, які на другому березі ріки, щоб мене провели, аж доки не прийду до Юди, 8 і листа до Асафа, доглядача саду, який належить цареві, щоб дав мені дерево, аби покрити брами, і на мури міста, і на дім, в який я ввійду. І цар мені дав, бо Божа рука — добра.
9 І я прийшов до князів на другому боці ріки, і дав їм листи царя, а цар послав зі мною військових командирів і вершників. 10 Та аронієць Санаваллат і раб, аммонієць Товія, послухали і їм видалося поганим, що приходить чоловік шукати добра для синів Ізраїля.
11 Я ж прийшов до Єрусалима і був там три дні. 12 Я встав вночі, і декілька чоловіків — зі мною. Я нікому не сповістив, що Бог дає в моє серце чинити з Ізраїлем, і жодної тварини не було зі мною, хіба тільки тварина, на яку я сідаю. 13 Тож я вийшов через Браму долини, до гирла Джерела смоківниць і до Брами гною, і я був пригнічений через мур Єрусалима, бо він — знищений, а його брами — спалені вогнем. 14 І я прийшов до Брами Аїн і до Купелі царя, і не було місця для тварини, яка піді мною, аби перейти. 15 Тож я вийшов на Мур потоку вночі, і я був пригнічений через мур. Я прийшов до Брами рівнини і повернувся. 16 А вартові не довідались, чому я ходив, і що я роблю, аж до того часу я не сповістив юдеям, священикам, визначним, вождям і решті, які виконували роботи.
17 І я сказав їм: Ви бачите зло, в якому ми є, як Єрусалим спустошений, і його брами передані вогню. Тож давайте збудуємо мур Єрусалима, і не будемо більше на погорду. 18 І я сповістив їм про добру Божу руку, яка є на мені, і слова царя, які він мені сказав, і я закликав: Устаньмо і збудуймо! І їхні руки укріпилися на добро. 19 Та аронієць Санаваллат, раб Товія, аммонієць, і аравієць Ґирсам почули і висміяли нас. Вони прийшли до нас і сказали: Що це за діло, яке ви робите, часом ви не бунтуєтеся проти царя? 20 І я повернув їм слово, і я промовив до них: Бог небесний, Він нам допомагає, і ми, Його раби, чисті, і будуватимемо. І вам немає частки, справедливості та пам’яті в Єрусалимі.
Артаксеркс відпускає Неємії до Єрусалиму
1 Так сталося, що в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса , коли принесли вино, я взяв те вино, й подав цареві. Я, звичайно ж, намагався не виглядати засмученим перед ним.
2 Але цар мене запитав: Чому твоє обличчя сумне, – чи ти не хворий? Не інакше як журба якась на серці?! Я дуже злякався
3 і сказав цареві: Нехай живе цар вічно! Як мені не бути сумним, коли місто, де гробниці моїх батьків, зруйноване, а його брами спалені вогнем?
4 А цар промовив до мене: Чого би ти хотів? Помолившись до Небесного Бога, я
5 сказав цареві: Якби це було до вподоби царю, і якщо твій слуга знайшов у тебе ласку, то прошу, відправ мене в Юдею, – в місто, де гробниці моїх батьків, щоб я його відбудував.
6 Тоді цар, біля якого сиділа й цариця, запитав мене: Як довго триватиме твоя подорож, і коли повернешся? Я зрозумів , що цар у своїй доброті погоджується мене відпустити, тому я назвав йому термін
7 і попросив: Коли цареві до вподоби, то нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб мені дозволили пройти до Юдеї,
8 а також лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб дав мені дерево на виготовлення брам для храмової фортеці, для стін міста, й того дому, в якому мешкатиму. І цар мені дав усе, тому що доброзичлива рука мого Бога була наді мною.
9 Отже, я прибув до намісників Заріччя і віддав їм царські послання. Цар направив зі мною також військових начальників та вершників.
10 Коли довідались про це Санваллат з Хорона та аммонійський слуга Товія, то їм стало дуже прикро, що прибув чоловік, аби піклуватись про добробут Ізраїльтян…
Неємія оглядає зруйновані стіни
11 Прибувши в Єрусалим, я залишався там три дні,
12 і нікому не повідомляючи, до якої справи в Єрусалимі мене спонукує мій Бог, я встав уночі і взявши кількох чоловіків, – більше не було при мені навіть жодної тварини, окрім тварини (осла ), на якій я їхав, – і так серед ночі
13 вийшов через Браму Долини, й пішов у напрямку Джерела Танін (Драконового ), а потім до Смітникової Брами, й оглядав зруйновані стіни Єрусалима, а також його, спалені вогнем, брами.
14 Звідти я поїхав до Джерельної Брами та до Царського Ставу. Оскільки не було можливості тварині, на якій я їхав, далі пройти,
15 то я під покровом ночі пішов у напрямку русла потоку Кедрон , уважно оглянув стіну, після чого звідти повернувся назад, знову проїхавши через Браму Долини.
16 Місцеві начальники не знали, куди я ходив, і що я хочу робити. До того часу я не говорив про це юдеям, – ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ані всім іншим, котрі мали виконувати роботу.
17 Але пізніше я сказав їм: Ви бачите лихо, в якому ми перебуваємо, – як спустошений Єрусалим, а його брами знищені вогнем. Тож давайте відбудуємо стіни Єрусалима, й, нарешті, звільнимось від цієї ганьби!
18 Я розповів їм про доброзичливу Божу руку, яка наді мною, переказав, що говорив мені цар. Тоді вони твердо вирішили: Давайте візьмемось за будівництво! Після цього всі енергійно заповзялись за добру справу.
19 Проте, почувши про це, хоронієць Санваллат, аммонійський слуга Товія, і аравієць Ґешем, почали з нас глузувати і зневажливо говорили: Що це за справа, яку ви розпочинаєте? Ви часом не плануєте збунтуватись проти царя?
20 Тоді у відповідь я їм сказав: Небесний Бог учинить так, щоб нам щастило! Ми, Його слуги, беремось за відбудову. Що ж до вас, то в цій справі ви не маєте ні частки, ні права. Не буде про вас і пам’яті в Єрусалимі.