1 І народ почав нарікати перед Господом на злі обставини. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, і розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув якусь частину табору. 2 Тож народ заволав до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і вогонь ущух. 3 І названо те місце Загорання, бо між ними розгорівся Господній вогонь. 4 Натовп різношерстих людей , які були між ними, сповнилися сильною пожадливістю і, сівши, вони заплакали, а разом з ними — і ізраїльські сини, та й сказали: Хто нас нагодує м’ясом? 5 Ми згадуємо рибу, яку їли даром в Єгипті, огірки, дині, порей, цибулю і часник. 6 Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима — лише одна манна. 7 А манна — мов насіння коріандру, а на вигляд, як гірський кришталь. 8 А народ ходив і збирав; і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і варили її в горщику, і робили з неї коржики, і був смак її — наче смак коржів, приготованих на олії. 9 Тож коли на табір вночі спадала роса, тоді випадала з нею і манна. 10 І Мойсей почув, як вони плакали у своїх групах — кожний біля своїх дверей. Господь запалав гнівом, і в очах Мойсея це було злом. 11 І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти вчинив таке зло Своєму слузі, і чому я не знайшов милості у Твоїх очах , що Ти поклав нападки цього народу на мене? 12 Хіба я зачав у лоні весь цей народ, чи я їх породив, що Ти мені кажеш: Візьми їх на своє лоно, як годувальниця бере грудну дитину, щоб привести в край, котрий Я пообіцяв у клятві їхнім батькам? 13 Звідки в мене м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, кажучи: Дай нам м’яса, щоб ми наїлися! 14 Я сам не в змозі носити цей народ, бо дуже тяжкою для мене є ця справа. 15 Якщо ж Ти таким чином поступаєш зі мною, то вбий мене, якщо я знайшов милість у Твоїх очах , щоб мені не бачити мого страждання. 16 І тоді Господь сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з ізраїльських старійшин, яких сам знаєш, що вони — старійшини народу та їхні книжники, і приведи їх до намету свідчення — хай стануть там з тобою. 17 Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, який на тобі, і покладу на них, і допомагатимуть тобі з нападками народу, і ти не нестимеш їх сам. 18 А народові скажеш: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам їсти м’ясо, і їстимете м’ясо. 19 Не один день будете їсти, і не два, ні п’ять днів, ні десять днів, ні двадцять днів. 20 Упродовж місяця будете їсти, поки не вийде з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, бо ви не послухалися Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам було виходити з Єгипту? 21 А Мойсей відказав: Того народу, між яким є і я, — шістсот тисяч піших! А Ти сказав: Дам їм м’яса, і їстимуть упродовж місяця! 22 Хіба що вони поріжуть овець і волів, щоб їм вистачило? Чи вся морська риба буде зібрана для них, щоби було їм достатньо? 23 Та Господь сказав Мойсеєві: Хіба Господня рука не спроможна на це? Зараз же побачиш, чи захопить зненацька тебе Моє слово, чи ні! 24 Мойсей вийшов і переказав народові Господні слова, і зібрав сімдесятьох чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету. 25 А Господь зійшов у хмарі, і заговорив до нього. І взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Як тільки спочив на них Дух, то вони деякий час пророкували, та згодом перестали. 26 Та в таборі залишилося двоє чоловіків; ім’я одного — Елдад, ім’я другого — Модад; і на них спочив Дух, а вони були з тих, які були записані, та не пішли до намету, тож вони пророкували в таборі. 27 І прибіг юнак, і сповістив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Модад пророкують у таборі! 28 У відповідь Ісус, син Навина, — вибраний, який допомагав Мойсеєві, — сказав: Володарю Мойсею, заборони їм! 29 Та Мойсей йому відповів: Хіба не ревнуєш ти через мене? Хай же стане весь Господній народ пророками, коли Господь дасть йому Свого Духа! 30 І Мойсей пішов до табору з ізраїльськими старійшинами. 31 А від Господа вийшов вітер і навів перепелів з моря, і кинув на табір та довкола табору — на день ходи звідси і на день ходи звідти — на якихось два лікті від землі. 32 І встав увесь народ і весь день, усю ніч і весь наступний день збирав перепелів; хто мало назбирав — якихось десять мірок. І всі в’ялили їх собі на сушилках довкола табору. 33 Ще м’ясо було на їхніх зубах, не бувши пожованим, як Господь запалав гнівом на народ, і уразив Господь народ великою пошестю. 34 І названо те місце Гробницями жадоби, бо там поховали ненаситних людей. 35 Від Гробниць жадоби народ вирушив до Асироту, і перебував народ у Асироті.
Нарікання народу
1 Народ почав дуже нарікати перед Господом. Господь почув і запалав його гнів. Розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув край табору.
2 Тож народ почав волати до Мойсея. Мойсей помолився до Господа і вогонь погас.
3 Він назвав те місце Табера, оскільки серед них розгорівся Господній вогонь.
4 Натовп різноманітних людей , що був з ними, пройнявся сильною пожадливістю, а з ними також почали плакати Ізраїльтяни. Вони говорили: Хто нас нагодує м’ясом?
5 Ми пригадуємо рибу, яку в Єгипті їли даром, огірки, дині, порей, цибулю і часник.
6 Тепер же ми знесилені, бо нічого немає. Перед нашими очима одна лише манна.
7 Манна ж була мов насіння коріандру, а кольором нагадувала кришталь.
8 Люди розходились, збирали і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, варили її в горщиках і пекли з неї коржики. На смак вона була мов тістечко на олії.
9 Коли на табір уночі спадала роса, тоді випадала на нього і манна.
10 Мойсей почув, як люди плачуть у своїх родинах – кожен біля входу до свого намету. Господь запалав великим гнівом, – та й в очах Мойсея це було злом.
11 І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти так прикро обійшовся зі Своїм слугою? Чому я не знайшов милості в Твоїх очах , що Ти поклав на мене тягар усього цього народу?
12 Хіба то я зачав у лоні весь цей народ? Хіба я його породив, що Ти мені кажеш: Носи його на своєму лоні, як годувальниця носить немовля, аж до того краю, який Ти з клятвою пообіцяв його батькам?
13 Звідкіля взяти мені м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, благаючи: Дай нам м’яса, аби ми наїлися!
14 Я сам не в змозі нести весь цей народ, оскільки це затяжко для мене.
15 Якщо ж Ти так чиниш зі мною, то прошу, вбий мене, якщо я знайшов милість в Твоїх очах , аби мені не бачити свого нещастя.
Обрання сімдесяти старійшин
16 І Господь сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з Ізраїльських старійшин, про яких ти знаєш, що вони справді старійшини народу та є його керівниками, і поклич їх до Намету Свідчення. Нехай вони стануть там з тобою.
17 Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них. Тож вони носитимуть разом з тобою тягар народу, і ти не нестимеш його сам.
18 А народові скажеш: Освятіться на завтрашній день, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом й казали: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам м’ясо, і ви будете їсти його .
19 Не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів.
20 Впродовж цілого місяця, аж поки воно не виходитиме з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, тому що ви зневажили Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, нарікаючи: Навіщо нам було виходити з Єгипту?
21 Мойсей же сказав: Народу, між яким є і я, шістсот тисяч піших! А Ти кажеш: Дам їм м’яса, і їстимуть впродовж місяця!
22 Хіба вистачило б їм, якби порізати всю велику і дрібну худобу? Або хіба вистачило б для них, якби виловили всю рибу в морі?
23 Та Господь сказав Мойсеєві: Хіба вкоротилася Господня рука? Нині побачиш, чи збудеться перед тобою Моє слово, чи ні!
24 Мойсей вийшов і переказав народові Господні слова. Потім зібрав сімдесят чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету.
25 Господь зійшов у хмарі і заговорив до нього. Він взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Щойно спочив на них Дух, сталося так, що вони почали пророкувати, хоч потім перестали.
26 Однак, в таборі залишилося двоє чоловіків, ім’я одного Елдад, а ім’я другого Медад. На них також спочив Дух. Вони були з тих, які були записані, але не пішли до Намету, тому почали пророкувати в таборі.
27 І прибіг якийсь юнак, і повідомив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Медад пророкують у таборі!
28 На це відізвався Ісус, син Навина, який змалку служив Мойсеєві, і сказав: Пане мій , Мойсею, заборони їм!
29 Та Мойсей йому відповів: Чи часом не ревнуєш ти за мене? О, якби то весь Господній народ став пророками, і щоб Господь дав їм Свого Духа!
30 І Мойсей разом з Ізраїльськими старійшинами пішов до табору.
Господь посилає перепелів
31 А від Господа знявся вітер і нагнав з моря перепелів, та наскладав їх біля табору, десь на день ходи з одного боку і на день ходи з другого боку; і так довкола табору, приблизно на два лікті від поверхні землі.
32 Піднялись люди і збирали перепелів увесь той день, усю ніч і весь наступний день. Навіть ті, хто назбирав мало, мав якихось десять хомерів . Люди в’ялили їх собі скрізь довкола табору.
33 Ще м’ясо було на їхніх зубах, ще не було спожитим, як Господній гнів запалав на людей. Господь уразив народ дуже важкою пошестю.
34 Тому й назване те місце Кіброт Гаттаава , оскільки там поховано ненаситних людей.
35 Від Кіброт Гаттаави народ вирушив до Гацероту, і в Гацероті зупинився.